Строилова А. Г.: Кутузов А. М. — переклад поеми едварда Юнга “The complai)
А. М. Кутузов — переклад поеми едварда Юнга
The complai)The complai) 1742-1746 року привернула увагу російських літераторів в останній третині XVIII століття. Це пов’язане з тим, що в цей період відбувається переоцінка цінностей, затверджуваних протягом усього XVIII сторіччя, на зміну раціоналізму, що затверджує ідею верховенства розуму, приходить усвідомлення важливості ролі почуттів, інтерес до переживань окремого, частки людини, зароджується новий літературний напрямок «Вечора», його автором була М. В. Сушкова ( 1752-1803). Після перекладу М. В. Сушковой з’явилося багато варіантів перекладу поеми Юнга, але виконувалися вони, в основному, не з англійського, а з мов-посередників, із французького й німецького. Одним з найвідоміших перекладів був німецький переклад, виконаний Арнольдом ебертом ( 1760-1771), він став основою для нового й значного подання цього добутку в Росії. Автором нового перекладу став А. М. Кутузов. Про цього автора відомо не так багато. В основному вказується на його дружбу з Карамзиним і на приналежність до однієї масонської ложі з Н. М. Новиковим. Як і багато хто його друзі, він також пробував свої сили в поезії й перекладах. Разом з И. П. Тургенєвим, директором Московського шляхетного пансіону, він був головним перекладачем і редактором у Перекладацькій семінарії [Сокир 1981:261] Переклад Юнга став однієї із самих значних робіт у його творчості. Перші частини його перекладу стали з’являтися в журналі «Ранкове світло», видаваному Новиковим, уже в 1778 році, перше ж видання всіх глав у його перекладі було опубліковано в 1785 році за назвою «Плач Едуарда Юнга, або Нощние міркування про життя, смерть і безсмертя, у дев’яти нощах поміщені». П. Р. Заборів, високо оцінюючи переклад Кутузова, відзначає: «Зачарувавшись глибокими думками «щирого віршотворця цього», багато в чому співзвучними його власним, в «користі, що усяка добросерда людина із книг його почерпнути може», Кутузов працював над своїм перекладом з більшою завзятістю…. Ретельними, постаченими великими коментарями (почасти запозиченими в еберта), переклад Кутузова був безсумнівно самим значним в історії російського юнгианства. Про це свідчать і його перевидання (1799, 1812)» [Заборів 1964:277] Не коштує, однак, забувати про те, що А. М. Кутузов належав масонському братерству й входив у ту ж ложу, що й Новиков, і якийсь період часу Карамзин. Е. И. Тарасов пише: «Кутузов був здатний весь віддаватися служінню якій-небудь ідеї, і це видно з того, що він пожертвував всім станом і кар’єрою, може бути, навіть сімейним щастям для масонських підприємств» [Тарасов 2006: 378-379]. Отже, він розділяв переконання, що проповідувалися в масонському навчанні. Бути може, це була одна із причин, чому його так залучило цей добуток Юнга. Дійсно, поема, переповнена космологічними алегоріями, з таким значним дидактичним змістом не могла не залучити уваги масона, адже в ній проповідувалося те, що життя земна ніщо, що людина повинен думати завжди про свою душу й що головне — це чеснота, яку потрібно в собі виховувати. Це відповідало масонській філософії й особистим переконанням Кутузова. Е. И. Тарасов так характеризує його: «Думки Кутузова завжди мали серйозне й навіть філософський напрямок -. Він може передати краси цього добутку, що його дуже гнітило: «чим краще, як йому здається, він розуміє красу його утвору, тим болісніше усвідомлює, наскільки сам далекий від свого ідеалу- И це усвідомлення валить його в ще більшу похмурість!… У болісних переживаннях, у пориві самознищення, він дуже близько підходить до розчаруванню в людях і в самому собі» [Вінницький 1997: 119-120]. Сама тематика також вплинула на вразливого поета, змушуючи його думати про смерть.)»найбільш утвореним членом, що знав не тільки французька й німецький, але ще й англійська мови» [Тарасов 2006:374]. Це й близькість перекладу англійському варіанту дозволяє припустити, що Кутузов використовував не тільки німецький посередник, але й оригінал. Все-таки те, що переклад зроблений з німецького, спричинило деякі зміни в тексті російського перекладу. Однак, навіть якщо прочитати цей варіант, не маючи посередника, можна одержати деяке подання про те, на що в першу чергу звертав увагу російський автор, який ця поема стала у варіанті, розрахованому на російських читачів. На цій основі можна зробити висновок, як проходила його робота, яку тональність він намагався додати цій поемі, яке враження на читачів він хотів зробити, і, отже, якої цей добуток бачили в Росії, що в ньому виділяли, а що опускали, адже, як уже було сказано, це був один із самих значних перекладів Юнга в Росії. Е. И. Тарасов відзначає: «Літературна заслуга його (А.