Своєрідність гоголівського сміху в комедії «Ревізор»

Своєрідність гоголівського сміху в комедії «Ревізор»

Роз'ясняючи зміст "Ревізора", Гоголь указав на роль сміху: "Мені жаль, що ніхто не помітив чесної особи, що були в моїй п'єсі... Це чесну, шляхетну особу - був сміх". Письменник ставив перед собою ціль - "сміятися сильно" над тим, що гідно осміяння загального", тому що в сміху Гоголь бачив могутній засіб впливу на суспільство

Близький друг Гоголя, Аксаков, писав, що "сучасне російське життя не дає матеріалу для комедії". На що Гоголь йому відповів: "Комізм криється скрізь... живучи серед нього, ми його не бачимо, але... якщо художник перенесе його в мистецтво, на сцену, то ми ж самі над собою будемо валятися зі сміху".

Своєрідність гоголівського сміху складається насамперед у тім, що об'єктом сатири стають не плутня якого-небудь героя, а саме сучасне життя в неї комічно виродливих проявах

В основі сюжету "Ревізора" лежить типово комедійна невідповідність: людини приймають не за той, ким він є насправді. Але на відміну від своїх попередників Гоголь вирішує цю ситуацію по-новому.

Хлестаков ні за кого себе не видає. Чиновників обдурило його щиросердість. Досвідчений шахрай навряд чи провів би городничего, що "шахраїв із шахраїв обманював". Саме ненавмисність учинків Хлестакова збила всіхстолку.

Щовідбувається виявляло искреннее виродливу й смішну особу людей, викликало сміх над ними, над їхнім життям, життям всієї Росії. "Над собою смієтеся" - це адже звернено в регочучий зал для глядачів

Гоголь сміється як над всім повітовим містом у цілому, так і над його окремими жителями, над їхніми пороками. Беззаконня, казнокрадство, хабарництво, корисливі мотиви замість турботи про суспільне благо - все це показано в "Ревізорі".

Смішне виявляється й у тій серйозності, з якої ставиться до своєї справи кожний з персонажів комедії. Читачеві з боку видні незначність і порожнеча їхніх турбот. Таким чином, Гоголь наочно показує контраст метушливої зовнішньої діяльності й внутрішнього окостеніння

"Ревізор" - комедія характерів. Гумор Гоголя психологічний. Сміючись над персонажами "Ревізора", ми, говорячи словами Гоголя, сміємося не над їх "кривим носом, а над кривій душою". Сам автор писав: "Найбільше треба побоюватися, щоб не впасти в карикатуру".

У комедії є кілька безглуздих, забавних ситуацій. Так, віддаючи спішні накази до прийому ревізора, городничий плутає слова: "Нехай кожний візьме в руки по вулиці, - чорт візьми, по вулиці! - по мітлі..." Мінуту через він хоче надягти замість капелюха паперовий футляр

У записці, отриманою Ганною Андріївною від чоловіка, утримується забавна плутанина: "Я нічого не розумію, до чого ж отут солоні огірки й ікра?"

Квартальні, котрим городничий указує на лежачу на підлозі папірець, "біжать і знімають її, штовхаючи один одного похапцем".

Поздоровляючи Ганну Андріївну з "зарученням" дочки, Бобчинский і Добчинский "підходять в один час і зіштовхуються чолами".

От, напевно, і всі подібні сцени й деталі. І ми бачимо, що ці смішні "чіпляння" - скоріше супутні тони до основного мотиву. Вони характеризують атмосферу поспішності, плутанини, страху. Комічне, як правило, випливає з характерів героїв

Автор, так само як і читачі, сміється також "над невідповідностями характерів людей і їхнім положенням у суспільстві, над невідповідністю тим часом, що персонажі думають і що говорять, між звертанням людей і їхньою думкою. Так, наприклад, чиновники із дружинами, які прийшли поздоровити городничего й Ганну Андріївну із прекрасною партією дочки, в очі лестять, про себе ж озиваються про городничем досить нелестно: "Не судилося, панотець, доля-індичка; заслуги привели до тому. (Убік.) Такій свині лізе завжди в рот щастя!"

Викриваючи все дурне, Гоголь вірив у торжество справедливості, що переможе, як тільки люди усвідомлять гибельность "дурного". Реалізувати це завдання йому допомагає сміх. Не той сміх, що породжується тимчасовою дратівливістю або поганим характером, не той легкий сміх, що служить для дозвільної розваги, але той, котрий "весь излетает зі світлої природи людини".


Загрузка...