Своєрідність творчості М. М. Пришвіна Михайло Михайлович Пришвін походить зі стародавнього російського міста Єльця. Біографія Пришвіна різко ділиться надвоє. Початок життя йшло по второваній дорозі — купецька сім’я, міцний побут, гімназія, служба агрономом у Клині й Лузі, перша агрономічна книга «Картопля в польовій і городній культурі». І раптом — різкий перелом. Пришвін кидає службу й іде пішки на північ, у Карелію, з торбинкою, мисливською рушницею й записною книжкою Життя поставлене на карту. Що буде з ним далі, Пришвін не знає.
Він кориться тільки голосу серця, непереможному потягу бути серед народу й з народом, слухати дивна його мова, записувати казки, повір’я, прикмети По суті, життя Пришвіна так різко змінилася через його любов до російської мови. Після Півночі Пришвін написав першу свою книгу «У краї непуганних птахів», з тих пор він став письменником. Відклавши прочитану пришвинскую книгу, люди говорять: «Це — теперішнє чаклунство». Слова «чаклунство», «чарівництво» ставляться звичайно до казок. Але адже Пришвін не казкар. Він людина землі, учасник і свідок усього, що здійснює довкола нього у світі.
Секрет пришвинского чарівності, секрет його чаклунства — у нього пильності Пришвін — один зі своеобразнейших письменників. Він ні на кого не схожий — ні в нас, ні у світовій літературі. Може бути, тому існує думка, що в Пришвіна немає вчителів. Учитель у Пришвіна є: той єдиний учитель, якому зобов’язана своєю силою й задушевністю російська література. Цей учитель — росіянин народ Життя Пришвіна було життям людини допитливого, діяльного й простого. Недарма він сказав, що «найбільше щастя — не вважати себе особливим, а бути, як всі ці люди». Його великі знання в області ботаніки, зоології, історії, фольклору, географії, краєзнавства й інших наук увійшли в книги. А.
М. Горький призивав письменників учитися в Пришвіна російській мові. Мова Пришвіна точний, простий і разом з тим дуже мальовничий у своїй разговорности. Велика любов Пришвіна до природи народилася з його любові до людини. Всі його книги повні родинним потягом до людини й до тої землі, де живе й трудиться ця людина. Тому й культуру Пришвін визначає як родинний зв’язок між людьми Паустовский сказав про Пришвіна: «Ми глибоко вдячні Пришвіну. Вдячні за радість кожного нового дня, що синіє світанком і змушує молодо битися серце.
Ми віримо Михайлу Михайловичу й разом з ним знаємо, що спереду ще багато зустрічей, і дум, і чудової праці. У своїй письменницькій справі Пришвін була переможцем». Весна пришвинской прози залишиться назавжди в серцях людей.