Твір по літературі: Сюжет Горе від розуму Мистецтво живого зображення в Грибоєдова таке, що дослідження його відсунуло всі інші моменти. Дослідженням сюжету «Горе від розуму» займалися набагато менш. Але сила й новизна «Горя від розуму» була саме в тім, що самий сюжет був величезного життєвого, суспільного, історичного значення. /…/ «Сильне місце в сюжеті» це вигадка про божевілля Чацкого . Виникнення вигадки — найбільш сильне місце в любовній драмі Чацкого. Воно засновано на власних словах героя.
Намагаючись розгадати, кого любить Софія, і не довіряючи очевидності, Чацкий як би примиряється з кінцем своєї любові. Він гірко іронізує над своєю відкинутою любов’ю, називаючи її с у м а с ш е с т у и е м: Потім Від божевілля можу я остерегтися; Пущуся подалее — простити, охолодеть, Не думати про любов, але буду я вміти Губитися по світлу, забутися й розважитися На це гірке визнання Софія говорить (про себе): От знехотя з розуму звела! Софія, виведена із себе словами Чацкого про Молчалине, з помсти повторює це: Він не у своєму розумі Мистецтво в ледве помітних посиленнях. Цікаво, що слух пущений через безіменних г.
N і потім г. D. Поширення й ріст вигадки III ДІЯ Явище 1 Чацкий. Від божевілля можу я остерегтися Софія От знехотя з розуму звела! Явище 14 Софія. Він не у своєму розумі Г. N. Ужли з розуму зійшов?
Явище 15 Г. N. З розуму зійшов Явище 16 Г. D. З розуму зійшов Загорецкий Його в божевільні сховав дядько шахрай Явище 17 Загорецкий Онсумасшедший.
Загорецкий Так, він зійшов сума. Явище 19 Загорецкий У горах поранений у чоло, збожеволів від рани Явище 21 Загорецкий Божевільний по всьому… Хлестова В його лета з розуму зстрибнув! Фамусов Божевільних розвелося людей, і справ, і думок Хлестова Уж хто в розумі розстроєний Явище 22 Хлестова Ну, як з божевільних очей…
IV ДІЯ Явище 6 Загорецкий У розумі сурьезно ушкоджений Явище 14 Фамусов Сама його божевільним називала! Поширення вигадки засноване на зображенні перейнятливості. Однак справа не у вірі, у зміні думок, справа в повній спільності с о г л а с и я. Наприкінці III дії Чацкий уже оголошений божевільним.
На питання Платона Михайловича: Хто перший розголосив? Наталя Дмитрівна відповідає: Ах, друг мій, всі! И старий друг Чацкого повинен поступитися: Ну, всі, так вірити поневоле. Справа не у вірі вигадку, навіть не в довірі; Полікують, вилікують, либонь — говорить Хлестова, явно не вірячи. «Ніхто не повірив, але всі повторюють». Сліпа необхідність повторювати загальний слух, при недовірі Ще більш ясно погоджується Репетилов Простите, я не знав, що це занадто гласно. Вигадка здобуває характер змови, змови.
/…/ Вигадка про божевілля Чацкого — це разючий приклад «сильного положення в сюжеті», про яке говорить Бомарше. Зміна вигадок, ріст їх кінчається реплікою старої княгині: Я думаю, він просто якобінець, Ваш Чацкий!!! Вигадка перетворюється в донос. /…/ Кінець III дії зовсім міняв трактування комедії взагалі й головної особи в ній, зокрема. Гарячий сатиричний монолог Чацкого про «французика з Бордоіль» є одним з ідейних центрів п’єси. Цей монолог обривається в такий спосіб: И в Петербурзі, і Москві, Хто недруг виписних осіб, вичур, слів кучерявих, У чиєї, на нещастя голові П’ять, шість найдеться думок здорових, И він насмілиться їх гласно повідомляти, Глядь… (Оглядається, усе у вальсі кружляються з найбільшим Ретельністю. Старі розбрелися до карткових столів).
Кінець третьої дії Центр комедії — у комічності положення самого Чацкого, і тут комічність є засобом трагічного, а комедія — видом трагедії. /…/ Грибоєдов був людиною дванадцятого року «за духом часу й смаку». У суспільному житті для нього був уже можливий грудень 1825 р. Він ставився з ліричним жалем до занепалого Платона Михайловичу, з авторською ворожістю до Софії Павлівні, зі сміхом учителя театру й поета, що чує майбутнє, — до Репетилову, з особистою, автобіографічною ворожнечею до тої Москви, що була для нього тим, чим була стара Англія для Байрона Грибоєдов, тільки-но досягши 18-літнього віку, бере участь у Вітчизняній війні 1812 р. У комедії з особою силою даний післявоєнний байдужий кар’єризм.
Щасливий кар’єрист нового типу Скалозуб даний уже самим прізвищем. Однак нерозбірливе посмеивание має характер зовсім певний. Скалозуб говорить про шляхи кар’єри. Самим вигідним виявляється користуватися вигодами, надаваними самою війною: «Інші, дивишся, перебиті». Злочинність скалозубовского кар’єризму, заснованого на втратах армії, очевидна. Палкий захват перед удачливістю його кар’єри з боку Фамусова, що дивить на нього як на бажаного зятя, більше навіть важлива, чим боротьба Фамусова із Чацким. Попередження про Скалозуба як про головного військового персонажа епохи було одним з головних виступів у політичній комедії Безпредметна, повна байдужість до всього, крім власної кар’єри, посмеиванье й жарту жартівника Скалозуба — саме ненависне для сатири Грибоєдова, як пізніше були ненависні аматори смішного й письменники по смішній частині Салтикову.
По Скалозубі, «щоб чини добути, є багато каналів». І тут названий один «канал» цього удачника, що має ім’я по щедрості жартів, по тій безмежній жартівливості, що не перебираючи відрізняє новий «полк блазнів»: «Жартувати й він горазд, адже нині хто не жартує» (Ліза), жартівливості, що враждебнее всього жартам Чацкого, тому що прагне підмінити їх собою. Цей канал «щоб чини добути» — «інші, дивишся, перебиті». Злочинний достаток вигідністю смерті. Від злочинності цьому жартівникові недалеко, як цієї комедії до драми. Фігура Скалозуба в «Горе від розуму» пророкує загибель миколаївського військового режиму «Горе від розуму» — комедія про тім часі, про безвременье, про жіночу владу й чоловічий занепад, про великий історичний віковий рахунок за героїчну народну війну: на волю селян, на велику національну культуру, на військову міць російського народу — рахунку неоплаченому й приведшем до грудня 1825 г.