Сюжет і композиція роману М. Горького «Справа артамонових»

Твір по літературі: Сюжет і композиція роману М. Горького «Справа артамонових» Роман «Справа Артамонових» — це історія російського капіталізму, історія гаснучого роду, показу того, як положення «хазяїв життя» спотворює й духовно губить людей, перетворює їх з хазяїв «справи» у нього рабів Основою сюжету роману служить розвиток справи Артамонових. Ілля Артамонов — засновник справи. Він енергійний, діловитий, знає радість праці. У його сина Петра немає ні сильної волі, ні напористості, ні трудового запалу, що відрізняв батька. Він не любив «справи». «Справа» не тільки не підкоряється йому, але стає його володарем, у душі з’являється страх. Петро боїться й ненавидить робітників, Тихона, з остервенением ухвативающегося за Іллю-Молодшого, шукає забуття в пияцтві, скандалах, оточує себе утішниками. Зрештою у великому артамоновском «справі» він виявляється «майже зайвим, як би глядачем». Інше артамоновское «середнє покоління» — Олексій. На відміну від Петра діловитий, енергійний.

Але історія невблаганно хилить артамоновское «справу», як і весь капіталізм, до заходу, і його «ненаситна жадібність» до гри справою, «неприємна те ропливость» не могли зупинити історичні процеси Намагається піти від соціальної дійсності інший брат Петра Артамонова — Микита Коли Горький розповідає про задум роману Львові Толстому, той побачив в Артамонове, що ушли в монастир отмаливать гріхи рідних, втілення моральної величі. Але в романі Микита Артамонов не величний, а нещасний. Він і сам не вірить у свою проповідь і не може кого-небудь уловити в мережі втішливих ілюзій, відволікти від боротьби за зміну життя, тому що «терпіти набридло всім», тому що народ іде до революції, а не до релігійної розради У романі описується виняткова конденсація життєвих вражень, подій, дій, психології. Досвід, придбаний Горьким у роботі над попередніми книгами, дозволяв створити надзвичайно ємний добуток.

Менш двохохсот п’ятдесятьохьох сторіноок середньогоього форматуу треба було письменниковіові для того, щоб розповістсти про п’ятдесят чотир роки російського життя. Автор лаконічний у характерах героїв, описі їхньої зовнішності, уникає розгорнутого коментарю. Роман вражає багатством використаного в ньому фольклору: частівок, пісень, прислів’їв, приказок, на початку роману даний майже повний опис російських весільних обрядів Поряд з багатьма традиційними прийомами й формами художньої творчості в «Справі Артамонових» використовуються й нові. У першій частині автор веде оповідання від свого ім’я, як би підкреслюючи, що немає особливої різниці в баченні миру між ним і його героями.

У другій частині мир всі частіше показується через перетинання точок зору автора й Петра Артамонова, а в третьої — Петра, Якова й авторської Авторські характеристики переміняються внутрішніми монологами й діалогами, що закінчуються мовленням персонажа (сцена після пояснення Петра із сином під дубом). При описі купецького розгулу на ярмарку, так само, як останнього періоду життя Петра Артамонова, Горький прибігав до того, що в літературознавстві іноді називають психологічним часом (коли одні враження як би розтягуються в часі, а інші як би разом згодом зникають у якихось провалах, немов їх і не існувало). Такі, наприклад, три тижні, проведені Петром на ярмарку У центрі роману коштує одна фігура — фігура Петра Артамонова. Вона на першому плані саме тому, що відбувається втрата «хазяїном» влади над «справою». Як ні ярок, ні чудовий образ Іллі Артамонова-Старшого, він не став і не міг стати головним героєм у романі. Передчасна смерть засновника «справи» довелася саме вчасно, щоб закінчити пролог — оповідання про виникнення «справи», де головну роль грає Ілля-Старший, і почати основне оповідання — оповідання про ріст «справи» і про занепад його хазяїв, що висуває на перший план фігуру Петра.

У романі є й свій епілог, коли Петро, відійшовши убік від «справи», передає ведення його Миронові і Якову, але час віддає останньому й роль «стержнрвого» образа. Але відразу ж виявляється, що віддає її на час, щоб знову вийти на перший план у самому фіналі й сказати останнє слово в історії падіння, краху, загибелі Артамонових.