Сюжетні антитези в романі «Обломов» 1. Обломов — Штольц. 2. Обломов — Ольга Іллінська Штольц — не позитивний герой роману, його діяльність іноді нагадує діяльність Судьбинского зі зневажуваного Штольца Петербурзького оточення Обломова: працювати, працювати, ще раз працювати, як машина, без відпочинку, розваг і захоплень Його практицизм далекий від високих ідеалів, він нагадує комерсанта, туриста. Образ Штольца схематичний, емоційно безликий. Гончаров не знає, яке справа може врятувати Росію від обломовщини.
Письменник може відповісти тільки на одне вічне питання «хто винуватий?» — самодержавство, кріпосне право. На друге проблемне питання відповіді не знає: «Що робити?» Головна сюжетна ситуація в романі взаємини між Ольгою Іллінською й Обломовим. Гончаров іде тим шляхом, що став традиційним у російській літературі: випробуванню любов’ю людина морально слабшала, якщо ж здатний відповісти на сильне почуття любові. Обломов закріплює цей висновок.
Ольги Іллінською властива гармонія розуму, серця, волі, діяльності й доброта. Гончаров поетизує раптово спаленіле почуття любові Обломова. Виникає почуття, що Обломов відродиться, як людина, повною мірою. Внутрішнє життя героя прийшло в рухи, разом з почуття в любові до Ольги в Обломове пробуджується активний інтерес до духовного життя, до мистецтва, до розумових запитів того часу. Почуття любові Обломова до Ольги було короткочасним спалахом. Ілюзії на цей рахунок швидко розсіюються в Обломова.
Розрив між Ольгою й Обломовим природний. Занадто несхожі їхні натури. Дорожче романтичних побачень виявилася для Обломова спрага безтурботного сонного стану. «Спить безтурботно людина» — от ідеал існування Іллі Ілліча Життя в будинку Пшенициной фізично інертна, а значить нездорова. Обломов іде швидко на зустріч своєму вічному сну — смерті. Він поступово укладається в широку й простору труну. Добролюбов побачив в Обломова попередників, які теж історично обумовлені — це образи зайвих людей : Онєгін, Печорин, Рудин (Тургенєв).