Тема любові у творчості блоку
Олександр Блок увійшов в історію літератури як видатний поет-лірик. Почавши свій поетичний шлях книгою містичних віршів про прекрасну Даму, Блок завершив свою двадцятилітню творчість у російській літературі прокльоном старому миру в поемі "Дванадцять". Блок пройшов складний творчий шлях від поета-символіста, від даремної романтичної мрії до реальної дійсності, до революції. Багато колишні "друзів" Блоку, утікши від революції в інші-країни, кричали в паризьких газетах, що Блок продався більшовикам, які його тонкий смак і талант огрубів, але це було не так. Блок сам постраждав у революції (селяни спалили його маєток Шахматове), але він зумів зрозуміти й інше — чаша терпіння народу переповнилася. Блок чуйно прислухався до життя, виявляв найглибшу цікавість до долі Росії, до долі російського народу. Ранній період творчості поета пройшов під знаком релігійних мріянь, яким веліли в "мири інші". В 1904 році він створює цикл "Віршів про прекрасну Даму", повні тривоги, відчуття близької катастрофи Поет замкнув в особистих переживаннях, він тужить про ідеал жінки. Вірші присвячені його майбутній дружині Менделєєвої, що він сильно любив, Блок взрослеет, і міняються його погляди на життя, воно зрозумів, що не можна піти в "мири інші", коли навколо розруха, голод, боротьба, смерть. Тема народу й інтелігенції владно уривається у творчість Блоку. У вірші "Незнайомка" Блок показує зіткнення прекрасної мрії й брудної дійсності. Він пише: "И повільно, пройшовши границь п’яними, завжди без супутників, одна, дихаючи парфумами й туманами, вона сідає у вікна". Яка музикальність? Яка ліричність і мелодія. Ще раніше Блок записує в щоденнику: "Вона — це який-небудь ідеал краси, здатний, бути може, перестворити життя, вигнати з її все виродливе, дурне". Зв’язку Блоку із власним середовищем, з деградуючою буржуазною культурою небагато ослабнули, тому що він закоханий у свою Батьківщину й уражений гіркою долею російського народу. Народ свідомо споїли й веліли на рівень тварин
"По вечорах, над ресторанами, прозоре повітря дик і глухий, і править окриками п’яними весняний і тлетворний дух", — пише він в "Незнайомці". Пошуки Блоку шляхів до реального життя супроводжувалися вибухами розпачу, невір’я, прокльонами за адресою "ситих", спробами перегляду власної життєвої позиції
Блок своїми віршами довів, що він не тільки глибока, неабияка особистість, але й показала зв’язок Вселеної й Вічної краси. Жаль, що він так і не знайшов свого ідеалу в житті. Менделєєва, утомившись від захопленої любові, пішла до Андрія Білому, але глибокі вірші Блоку залишилися. Вони повні почуття, юні дівчини вчать любові теперішньої, поетичної, це дуже скрашує одноманітний, повні утоми й тривоги наші сучасні будні. Якби не поети, то словами Блоку можна було б сказати: "Так життя нудна, коли боріння немає. Ні краси, любові й життю". З любов’ю до жінки перегукується любов до Батьківщини. "ПРО, Русь моя Дружина моя! До болю нам ясний довгий шлях!" — пише Блок
Звільняючись з-під впливу символізму. Блок прагнув продовжити традиції великої російської класичної літератури, що бачила своє завдання в служінні народу. Блок самостійний і неповторний. У його поезії виражені характерні риси духовного життя багатьох людей, передчуття соціальних змін. Поет з великою пристрасністю хотів бачити в людині вільного творця життя. Все життя Блоку пронизане мрією про ідеальну людину, що не почуває в собі роздвоєності й сум’яття. Культ прекрасної Дами означав протест проти міщанської прози життя, був своєрідною формою невизнання й заперечення буржуазного укладу життя. Недомовленість, загадковість циклу про любов спонукує задуматися над таємницями людського буття
"Незнайомка" — це поле творчої фантазії, що перетворює мир. Глибина переживань поета визначає значимість тим у його лірику. Блок рано пішов з життя але вірші його хвилюють всіх мислячих людей, вони допомагають нам жити