Тема любові в лірику пушкіна
И серце знову горить і любить — тому,
Що не любити воно не може. А. С. Пушкіна
Всі поети так чи інакше звертаються до теми любові. І для кожного поета ця тема має особливе, особисте значення. Античні поети вважали почуття любові самим головним: у ньому вони черпали натхнення, любов збагачувала їх духовно. На священних почуттях любові й дружби повністю ґрунтується такий літературний напрямок, як сентименталізм. Велике місце тема любові займає у творчості поетів — романтиків
Для Олександра Сергійовича Пушкіна любовна тема є однієї з основних у його лірику. У ліцейський період поезія Пушкіна ще багато в чому наслідувальна. У цей час юний поет захоплюється філософією хтивості. У вірші "Труна Анакреона" поет призиває "пристрастю палкої стомлюватися" і проголошує формулу всієї своєї лірики того періоду:
Життям дайте ж насолодитися;
Життя, на жаль, не вічний дарунок!
У віршах ліцейського періоду Пушкіна оспівує безтурботна насолода життям, дружній банкет, вино. Любов для нього — це теж одне з життєвих насолод, легеня, приємне почуття, що коштує в одному ряді з банкетом і вином
Дуже незабаром легка, життєстверджуюча поезія, розуміння любові як веселої розваги зміниться цивільними мотивами, оспівуванням цивільних доблестей. Пушкіна переосмислює основні теми своєї поезії, і любов одержує в нього зовсім інше висвітлення. У посланні "До Чаадаєва" Пушкіна як би намагається примирити два зовсім різні напрямки: сентименталізм і класицизм. Поет з’єднує цивільні ідеали з інтимними почуттями. У центральних рядках вірша любовні переживання рівняються із цивільними прагненнями:
Ми чекаємо з томленьем упованья
Мінути вільності святий,
Як чекає коханець молодий
Мінути вірного свиданья.
Любов як інтимна цінність у цивільній ліриці Пушкіна з’єднується з патріотичними почуттями. Тепер любов для поета — це насамперед любов до Батьківщини. У вірші "До Чаадаєва" з’єднуються несумісні раніше поняття любові до жінки И любові до батьківщини,
У Пушкіна створюється нова філософія почуття любові. У посланні "До Каверіна" ми читаємо:
Молися й Вакху, і любові
И чорни зневажай ревниве роптанье.
Тут любов — це спосіб відходу від навколишнього світу, від юрби. Про це ж Пушкіна говорить і у вірші "До Плюсковой":
Любов і таємна воля
Вселяли серцю гімн простий
Почуття любов ставиться на одну лінію із внутрішньою волею. Любов допомагає поетові піти від миру в глибину своїх почуттів, де він повністю вільний і ні від кого не залежимо. У південному посиланні, у романтичний період творчості, любов для Пушкіна — це вже не "витівка юного років", не патріотичне почуття до батьківщини, а глибока, драматична пристрасть. Любов поета-романтика часто безмовна, завжди нещасна. Вона, подібно листку з вірша "Спалений лист", горить у душі ліричного героя й згоряє за одна мить, залишаючи після себе лише попіл і спустошену душу. Цей гіркий фінал змушує Пушкіна розчаруватися в романтичній любові. Чи потрібна поетові така вільна, але руйнівна, спустошуюча любов, що, крім горя й болю, нічого не залишає в душі? Така любов знищує саме джерело натхнення
Великий поет відмовляється від романтичної любові. У Михайлівськім він ще раз переосмислює тему любові у своїй творчості, вертаючись до ранньої лірики, до розуміння любові як внутрішньої волі й джерела натхнення. У віршах Михайлівського періоду Пушкін піднімається набагато вище трактування любові як минущої, земної пристрасті
У віршах Пушкіна любов стає ідеальним, вічним почуттям. Вона здобуває відтінок жертовності й лицарства. У вірші «Я вас любив…» поет проголошує безкорисливу любов:
Я вас любив: любов ще, бути може,
У душі моєї згасла не зовсім;
Але нехай вона вас більше не турбує;
Я не хочу засмучувати вас нічим
Я вас любив безмовно, безнадійно,
Те боязкістю, то ревнощами млоїмо;
Я вас любив так искренно, так ніжно,
Як дай вам бог улюбленої бути іншим
Це одне із самих загадкових і проникливих добутків пушкінської лірики. Загадковість цих рядків — у їхній простоті, невигадливості, але в теж час у ємності й глибині вираженого почуття. Любити, нехай сумирно, у розумінні Пушкіна, — уже саме по собі велике щастя. Величезну роль грає трикратне повторення «я вас любив…», а також повтори однотипних словесних конструкцій: «безмовно, безнадійно», «так искренно, так ніжно». Ці повтори надають поетичному монологу елегійний настрій. Останній рядок звучить як би на видиху, — як жагуче й прощальне побажання
У вірші "На пагорбах Грузії…" ліричний герой тужить за своєї улюбленим, але сум його "світлий", тому що вона повна любов’ю. Така любов для Пушкіна і є довгоочікуване умиротворення й заспокоєння
Унинья мого
Ніщо не мучить, не турбує,
И серце знову горить і любить — тому,
Що не любити воно не може
Великий росіянин поет показав, що любов — це джерело внутрішньої воля! і гармонії, джерело творчого натхнення. У вірші «Я пам’ятаю дивне мгновенье…", присвяченій Ганні Петрівні Керн, Пушкіна малює ідеальний, небесний образ любові. Цей образ далекий всьому земному. У вірші немає ні однієї конкретної риси улюбленої ліричного героя. Перед нами образ чистого, ідеального прояву краси. Тільки його явище здатне народжувати в душі поета високі почуття й натхнення:
И серце б’ється в упоенье,
И для нього воскресли знову
И божество, і вдохновенье,
И життя, і сльози, і любов
Ми бачимо, що тема любові в лірику Пушкіна в різні періоди його творчості розкривається їм по-різному. У ліцейський період — це легеня, несерйозне почуття, одне з насолод життя. У петербурзький період любов пов’язана з патріотичними прагненнями поета: це любов до Батьківщини. У період південного посилання Пушкіна зображує любов як романтичну, спустошуючу пристрасть. І тільки в Михайлівський Пушкіна приходить до розуміння любові як вищої цінності людини. Любов тепер зв’язана в нього із внутрішньою волею, здатної будити в поеті натхнення й найкращі людські почуття
Пушкінські традиції теми любові були успадковані іншими росіянами поетами. З’єднання любові із цивільними й патріотичними почуттями, порівняння улюбленої з Батьківщиною властиво патріотичній ліриці Некрасова. "Як жінку, ти батьківщину любив", — говорить він у вірші "Пам’яті Добролюбова". Також це властиво Блоку ("Росія") і Маяковському ("Лист Тетяні Яковлевой"). Романтична любовна лірика Пушкіна з’явилася багато в чому основній для творчості Лермонтова. Створена ж Пушкіним в останній період творчості філософія самозабутньої любові буде творчо розвинена не тільки поетами, але й прозаїками Гончаровим, Тургенєвим, Толстим