Тема любові в романі «Обломов»

Твір по літературі: Тема любові в романі «Обломов» Є такий тип книг, де читач захоплюється оповіданням не з перших сторінок, а поступово. Я думаю, що "Обломов" - саме така книга. Читаючи першу частину роману, я невимовно нудьгувала й навіть не припускала, що ці лінощі Обломова приведуть його до якого-небудь піднесеного почуття. Поступово нудьга стала йти, і роман захоплював мене, я читала вже з інтересом. Мені завжди подобалися книги про любов, але в Гончарова вона одержала невідому мені інтерпретацію Мені здавалося, що нудьга, одноманітність, лінь, які персоніфікувалися в особі Іллі Ілліча, не могли бути сумісні із цим гарячим і жагучим почуттям. Мені здається, що він і сам не підозрював, що здатно любити. Ілля Ілліч спокійно існував на світі, нікому не заважав, але особливо нікому й не був потрібний.

Звичайно, приходили до нього й мовчазний Алексєєв, і нестерпний жахливий Тарантьев. Однак вони могли бути, могло їх і не бути. Ніщо не могло вивести його із сонної дрімоти Однак я помилялася. Обломов любив і був любимо. Його обраницею стала молода й симпатична Ольга Сергіївна Іллінська, з якої його познайомив єдиний друг Обломова - його шкільний товариш Штольц. Незвичайне поводження Іллі Ілліча і його відчуженість від суспільства зацікавили Ольгу. Потім інтерес перейшов у необхідність постійного спілкування, у нетерпляче очікування зустрічей.

Так народилася любов Дівчина узялася за перевиховання ледачого телепня Обломова. Те, що він трохи опустився, заледащів, не означало, що душу його огрубіла й почерствіла. Ні, це була чиста душа, душа дитини, "голубине серце", як говорила згодом Ольга. Вона розбудила її своїм жагучим чудовим співом. Вона розбудила не тільки душу Обломова, але й любов до себе. Ілля Ілліч закохався. Закохався, як хлопчисько, у дівчину набагато молодше себе.

І заради її він готовий був зрушити гори Познайомившись із Обломовим ближче, Ольга зрозуміла, що Штольц говорив про нього правильно. Ілля Ілліч - чиста й наївна людина. До того ж він закоханий у неї, а це приємно тішило самолюбство. Незабаром Ольга зізнається в любові.

Вони проводять разом дні безперервно. Обломов уже не лежить на дивані, він усюди їздить із Ольгиними дорученнями, а потім поспішає на побачення до улюбленого. Він забув про всі колишні прикрості, він як би в радісній лихоманці, навіть поява Тарантьева, якого він побоювався, викликає лише досаду. Сонне існування переросло в життя, повну краси, любові й радісних надій, повну небувалого щастя. Але в цьому світі не може бути постійно добре.

Щось обов'язково повинне зіпсувати свято. Так псує й шкодить любові те, що Обломов уважає себе невартим Ольгиних почуттів. Він і вона бояться думки світла, пліток. І вогонь любові поступово вгасає. Закохані зустрічаються усе рідше, і ніщо вже не поверне весни їхньої любові. У їхніх відносинах немає колишньої поезії. До того ж, я вважаю, у любові обоє повинні бути рівні, а Ользі занадто подобалася роль центра всесвіту для Обломова.

І теперішня любов не повинна боятися якихось неприємностей, їй байдужне думка суспільства. Зв'язок обірвався через дурницю, через невиконаний Ольгиного капризу. Проте Ольга довго переживала розрив з Обломовим. Але незабаром Штольц займає місце в серце дівчини. Штольц - світська людина, любов до нього не ганебна, а цілком виправдана й прийнята світлом. Через якийсь час Штольц і Ольга вже не можуть існувати друг без друга.

Андрій звикає міркувати вголос при Ользі, йому приємно, що вона поруч, що вона його слухає. Ольга стає дружиною Штольца. Здавалося б, чого ще бажати: прекрасний, діяльний, люблячий чоловік, будинок - всі, про що мріялося. Але Ольга сумує, їй хочеться чогось, але вона не може виразити своє бажання словами. Штольц пояснює це тим, що вже все в житті пізнано, нічого нового вже не буде. Ользі кривдно, що він її не зрозумів до кінця. Але, взагалі-те, Ольга щаслива зі Штольцем.

Отже, Ольга знайшла свою любов Хоча ця любов і безкрила, і занадто вже приземлена, але все-таки любов. А що ж Обломов? Перший час він дуже переживав, шкодував про розрив. Але поступово свикся із цією думкою й навіть полюбив іншу жінку.

Обломов полюбив Гафію Матвіївну Пшеницину. Вона не була так гарна, як Ольга. Але простота, доброта її серця, турбота про нього з успіхом замінили красу. Було в ній те, що захоплювало Обломова - її вмілі руки з надзвичайно гарними ліктями. Удова Пшеницина стала вдовою Іллі Ілліча. Любов між ними була тиха й спокійна, без особливої пристрасті, яка буває в молодості, без сумбурних ласк, без визнань у вічній любові.

Це була любов двох зрілих людей, навчених життєвим досвідом. Незабаром у Гафії Матвіївни й Іллі Ілліча народився хлопчик, що ще більше усталило їхні відносини. Обломов умер від чергового "удару", але останні роки його життя були зігріті теплом їхньої щирої любові Я не можу сказати, чия любов мені ближче. Я зволіла б любов з таким же початком, як в Ольги й Обломова, з такою ж спільністю інтересів, як в Ольги й Штольца, з таким же щастям у старості, як у Гафії Матвіївни й Обломова.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector