Тема необоротності часу в лірику А. А. Ахматовій

Тема необоротності часу в лірику А. А. Ахматовій

Коли я писала вірші, я жила

Тими ритмами, які звучали

У героїчній історії моєї країни

А. Ахматова

Хто, як не поет, почуває швидкоплинність часу? Ганна Андріївна Ахматова своєю чуйною душею й незвичайною інтуїцією відчувала час майже матеріально. Спочатку біг його, плавн і мірний, пізніше сприймається нею як неостановимая лавина, що змітає все на своєму шляху

Що війни, які чуму? - кінець їм видний швидкий

Їм вирок майже вимовлений

Але хто нас захистить від жаху, що

Був бігцем часу колись наречений?

Ці вірші написані в останні роки життя, коли перед мудрим поглядом Ганни Андріївни вставали давно минулі роки, які передчасно загинули рідні й близькі. Вона своїм гарячим чуйним серцем не могла примиритися з настільки фатальною неминучістю. Ні, розумом вона розуміла, але душею прийняти не могла невідворотності цього явища, що поглинає ладь усе. У ранній молодості думки про хід часу світл і прекрасні, тому що несуться на легких крилах очікуваного щастя

Я навчилася просто, мудро жити

Дивитися на небо й молитися Бог,

И довго перед увечері бродити,

Щоб угамувати непотрібну тривогу

Коли шарудять у яру лопухи

И никне гроно горобини жовто-червоної

Становлю я веселі вірші

Про життя тлінної, тлінної й прекрасної

Трагічні мотиви з'являються в лірику Ахматової в 1914 році, вслід війні, що трахнула, що відокремила різкою рисою безтурботну молодість від зрілості, що наступила. Відбувається своєрідна переоцінка цінностей, коли на ваги кладе вже людське життя

Думали: злиденні ми, немає в нас нічого,

А як стали одного за іншим втрачати,

Так, що зробився щодня

Поминальним днем,-

Почали пісні становити

Про велику щедрість божої

Так про наше колишнє багатство

Але Ахматова не була б більшим поетом, якби жила тільки минулим. Вона сміло ступнула вперед до нового, ще невідомої їй епосі. Ганна Андріївна прекрасно розуміла, що час неостановимо й треба бути з ним нарівні, навіть ледь спереду, якщо ти поет і "володар дум".

Я тільки сіяю. Збирати

Прийдуть інші. Що ж!

И жниць радісну рать

Благослови, про Бог!

Неодноразово у віршах Ахматової з'являються годинник - символ часу. Спочатку що безтурботно відраховують золотий час дитинства і юності, потім небагато лиховісні, що змушують завзято думати про тлінність життя, а пізніше - знову лише що равнодушно отстукивают відпущене їй час

Пішла до інших безсоння-доглядальниця,

Я не нуджуся над серою золою,

И баштових годин крива стрілка

Смертельної мені не здається стрілою

Дуже часто в лірику Ахматової звучить мотив ворожіння й передчуття. Вона вірна традиціям російської класики, у якій поет завжди провидить крізь простір і час, почуває те, що приховано від очей звичайної людини. Ця здатність часом лякає Ганну Андріївну, вона не хоче знати, що чекає її, побоюючись, що важкі передчуття накличуть нещастя на рідні й близькі їй людей

Я загибель накликала милим,

И загинули один за іншим

ПРО, горі мені! Ці могили

Передвіщені словом моїм

Як ворони кружляються, чуючи

Гаряча свіжа кров

Так дикі пісні, радуючись

Моя насилала любов

Лиховісним і застрашливої відчувається час, описане в "Реквіємі". Безжалісні репресії, неприйняття будь-якого інакомислення, найчастіше вигаданого, характерні для цього періоду. Не обійшло нещастя й Ахматову, повною мірою вона вистачила горя, що заповнило всю Росію

Це було, коли посміхався

Тільки мертвий, спокою радий,

И непотрібним привеском бовтався

Біля в'язниць своїх Ленінград

Сімнадцять місяців кричу,

Кличучи тебе додому,

Кидалася в ноги катові,

Ти син і жах мій,

Усе переплуталося навік,

И мені не розібрати

Тепер, хто звір, хто людина,

И довго ль страти чекати

Ганна Андріївна Ахматова прийняла, розділила, у міру сил намагаючись облагородити й гуманизировать, свій час. І коли прийшла її черга піти, я впевнена, Земля осиротіла. Чую вічний дзенькіт, що дзвонить по Ахматовій, викликаючи в пам'яті її прекрасні й трагічні рядки

Ти не вип'єш, тільки пригубиш

Цю гіркоту із самого глибу -

Цієї нашої розлуки звістка

Не клади мені руки на тім'я -

Нехай навік зупиниться час

На тобою даних годинниках

Нас несчастие не пройде

И зозуля не закує

В обпалених наших лісах...


Загрузка...