Твір по літературі: Тема вибору в романі М. А. Булгакова «Майстер і маргарита» Роман «Майстер і Маргарита» — верховий твір Михайла’ Булгакова, над яким він працював до кінця життя. Це добуток воістину унікальне, воно вражає своєю незвичайністю, колірною й звуковою насиченістю, тематичною розмаїтістю, багатством фарб, гротескним зображенням героїв і фантастикою. «Майстер і Маргарита» залучає ще й оригінальною композицією: у рамках єдиного добутку складно взаємодіють два романи — роман Майстри про Понтія Пілаті й роман про долю Майстра. Разом з описом пригод Воланда і його наближених ці два романи утворять художню цілісність, зміст якої пов’язане з долею не тільки окремої особистості, але й усього людства. Два життєвих шари булгаковського роману міцно скріплені загальною проблематикою. Однієї з важливих у романі є проблема долі, що випала людині,, його власного вибору Булгаков у своєму добутку показує, що людина смертна й тому не повинен перебільшувати своїх можливостей планувати життя. У першому розділі роману в розмові з Берліозом, головою Массолита, Воланд говорить, що людина «не може ручатися за свій власний завтрашній день». Але в той же час у кожному випадку сюжет вибудовується письменником так, що від самого персонажа хоча б почасти залежить, за якими законами розвивається його життя. Автор дає можливість героям роману робити свій особистий вибір, щоб змінити життя до кращого, тільки не завжди персонажі «Майстра й Маргарити» користуються наданою можливістю Практично кожного героя роману М. Булгаков ставить у таку ситуацію, у якій вони змушені самостійно приймати рішення, робити часом нелегкий вибір.
Наприклад, Понтію Пілатові, п’ятому прокураторові Іудеї, рішення дається із працею: він все-таки присуджує до жорстокої страти філософа Иешуа, що розкрив прокураторові можливість нового життя й розбудив у ньому щиру людяність. Незважаючи на те, що прокураторові хочеться все кинути і йти мандрувати з Иешуа, страх перед імператором Тиверием виявляється сильніше бажання захистити філософа, хоча Понтію Пілат розуміє, що, виносячи смертний вирок, він прирікає себе на вічні щиросердечні борошна. Намагаючись хоч як-небудь допомогти Иешуа, прокуратор натякає йому на те, що варто тільки небагато покривити душею, не бути настільки чесним, і його життя буде врятована. Але Иешуа робить свій вибір: він сміло говорить правду прокураторові й готовий прийняти’ свою долю. Тут можна провести паралель між бродячим філософом і Майстром, якому теж варто небагато покривити душею й почати писати так само, як всі, підбудовуватися під загальноприйняті норми, щоб стати одним зі членів Массолита. Але він свідомо вибирає інший, більше важкий шлях. Ще образ Майстра дозволяє М. Булгакову поставити проблему відповідальності творця за свій талант.
Майстер наділений здатністю «угадати» істину, він може врятувати людей від забуття, безпам’ятства, але, склавши свій роман про Понтія Пілаті, Майстер не витримав боротьби за нього, відмовився від свого утвору й спалив його. За цей учинок Майстер несе особисту відповідальність, це був його власний вибір, за який, бути може, він і заслужив тільки «спокій», а не «світло». М. Булгаков у ряді випадків дає персонажам рівні шанси змінити „свою життя. Але якщо одні використовують наданий їм шанс, те ‘інші — немає. Наприклад, перед Іваном Бездомним і Рюхиним, які є членами Массолита, відкривається шлях до зміни долі.
Рюхин, усвідомлюючи незначність свого поетичного таланта, однаково не відмовляється від цього шляху, а Іван Бездомний, навпаки, обіцяє Майстрові більше не писати вірші, які він сам уже називає «дивовижні-