Тип «Ділового» людини » добутках А. С. Грибоєдова й Н. В. Гоголя
Н. В.Гоголь і А. С.Грибоєдов є письменниками дев’ятнадцятого сторіччя. Пройшло вже багато років, але їхнього Твір живі, тому що в них зачіпаються вічні теми моральності й низькості, шляхетності й підлості, любові й холодного розрахунку. Автори
Показують на сторінках свого Твір нової людини, що заради кар’єри й прибутку готовий на все. Письменники одностайно засуджують таких людей, з гіркотою відзначаючи, що в суспільстві їх не так вуж і мало. Типу такого «ділового» людини у творчості Грибоєдова відповідає Молчалин з комедії «Горі від розуму», а у творчості Гоголя — Чичиков з «Мертвих душ». Спробуємо зрівняти цих героїв і з’ясувати, у чому подібні позиції авторів
По-перше, слід зазначити, що самі добутки значно відрізняються друг від друга. «Горі від розуму» — це комедія у віршах, а «Мертві душі» — поема, по обсязі в багато разів переважаючу вищезгадану п’єсу. І Гоголь, і Грибоєдов при описі своїх героїв використовують гумор і сатиру, висміюючи пороки у свій час
Павло Іванович Чичиков і Олексій Степанович Молчалин починають свій життєвий шлях без грошей і поріднення. Їхній життєве кредо багато в чому схоже. Чичиков передчуває зародження нового порядку — капіталізму й уже готовий до його умов. Найбільше на миру він ставить гроші, все життя присвятить складанню капіталу. Чичиков прекрасно запам’ятав завіт батька «берегти копійку», тому що всі можуть зрадити, тільки «копійка» допоможе й урятує. Павло Іванович із дитинства починає збивати капітал, перепродуючи приятелям булки й пампушки. Потім він займеться аферами на митниці, коли й ця справа розкриється,
Чичиков придумає більшу фальсифікацію з мертвими душами, купуючи їх як живі, не минулої ревізької казки. Він хоче закласти їх в опікунську раду й одержати наявний капітал під ефемерний податок. Молчалин спочатку теж був безвісним, безрідним тверским міщанином, але твердо пам’ятав наставляння батька:
По-перше, догоджати всім людям без изъятья-
Хазяїнові, де доведется жити,
Начальникові, з ким буду я служити,
Слузі його, що чистить плаття,
Швейцарові, двірникові, для избежанья зла,
Собаці двірника, щоб ласкаво була
За три роки відсутності Чацкого Молчалин домігся блискучих успіхів. Він став секретарем московського «туза», одержав три нагородження, чин асессора, що надає право на потомствене дворянство, став улюбленим і таємним нареченим Софії. Чи розумні герої? Безумовно, їхній розум, хитрість, спритність, абсолютна безпринципність допомагає їм із усього покористуватися. Але ці герої не вселяють ні краплі поваги, тому що їхні здатності спрямовані на обман держави й навколишніх, нехай і не найкращих представників. Чичиков і Молчалин уміють знайти «ключ» до кожної впливової людини. Молчалин
Незамінний у фамусовском будинку:
Там моську вчасно погладить,
Отут у пору картку втре…
И Чичиков, переїжджаючи з маєтку в маєток, пристосовується до звертання й характерів власників. У Манилова він найдобріша людина, із Собакевичем — «кулак кулаком», у Коробочки — гневливий зайнятий пан, якому ніколи затримуватися по дріб’язках. Приїхавши до Плюшкину, Чичиков убив хазяїна своїм «великодушністю й щедрістю», відмовившись від їжі й взявши всі витрати по оформленню продажу мертвих душ на себе
Звичайно, суспільство, у якому обертаються Чичиков і Молчалин, коштує їх. Грибоєдов запам’ятав целую галерею людських портретів, де були «знатні негідники» і негідники, донощики й «лиховісні баби». У цьому миру без тіні зніяковілості міняли
Кріпаків на борзих собак, явним грабіжництвом добували багатства й почесті, «розливалися в банкетах і марнотратстві», а ученье вважали «чумою». У поемі Гоголя жоден з поміщиків, з якими спілкувався Чичиков, не обурений блюзнірським реченням Павла Івановича. Всі вони лише хочуть одержати свою вигоду, не продешевити, а незвичайність товару не викликає в них ніяких емоцій, переживань, щиросердечних сумнівів. «Добре, що найшовся покупець і на цей товар», — така їхня логіка, дуже страшна й нелюдська. Так, Чичиков і Молчалин спілкуються із шахраями й шахраями, але від цього їхні вчинки не стають благовиднее, тому що вони «шахраї з ошенников», і всі їхні здатності й зусилля спрямовані не на благі справи, а на особисте збагачення
Але задум письменника полягає в тім, що такі герої не можуть стати переможцями. Вони обов’язково оступляться, рано або пізно, це повинне трапитися. Чичиков уперше промахнувся з Новосибірським. Йому не випливало зв’язуватися з таким скандалістом. Але Павлу Івановичу ока затьмарило користолюбство. Це його й втратило. Молчалину була симпатична Ліза. Олексій Степанович при всякому зручному випадку виражає їй свою прихильність. Йому невтямки, що його низькість очевидна навіть покоївки. Він настільки самовпевнений, що доглядає за Лізою без усякого побоювання. У результаті його лукавство було викрито. Художники-Гуманісти, Гоголь і Грибоєдов не могли собі представити, що настануть часи, коли Чичикови й Молчалини будуть фаворитами суспільства, без стиску й страху почнуть хвастатися собою й своїми методами збагачення. Письменники всі
Робили, щоб показати страшна особа цих хижаків. Автори безсмертних добутків сподівалися й вірили, що їхня батьківщина зможе перебороти всі труднощі й вийде на широку й світлу дорогу