Тлумачення оповідання А. П. Чехова «Будинок з мезоніном»
Мир чеховської прози невичерпне різноманітний. Оповідання Чехова лаконічні й короткі, але скільки в них простежені живі характери, скільки доль! У самих незначних, буденних подіях письменник бачить внутрішню глибину й психологічну складність. І найважливішою заслугою Чехова є те, що його творчість максимально наближена до життя, що він показало саме життя. Тому всі його герої неоднозначні: у них є як позитивні, так і негативні якості
Майстерність Чехова, особливості його прози прекрасно відбиті в новелі «Будинок з мезоніном».
В «Будинку з мезоніном» з’єднані три теми — тема любові, тема роботи й тема народу. Художник, від імені якого ведеться оповідання, у багатій дворянській садибі зустрічає двох сестер. Молодша, Женя (домашні називають її Мисюсь), — сприйнятлива й вразлива натура. Вона захоплюється читанням книг і за цим заняттям може провести цілий день. Протягом усього оповідання Чехов малює портрет Мисюсь, риси якого дуже виразні. Наприклад, «у будень вона ходила звичайно у світлої рубашечке й у темно-синій спідниці», іноді «крізь широкі рукави просвічували її тонкі, слабкі руки». Дівчина дивиться на художника своїми [«більшими очами», а в кульмінаційній сцені побачення [«зворушливо прекрасні були її бліда особа, тонке шия, «кие руки, її слабість, ледарство, її книги!»
Однак вся увага письменника зосереджена на розкритті внутрішнього миру героїні, а штрихи портрета сприяють цьому
Женячи ще молода й недосвідчена, вона бачить у людях тільки гарне: їй подобається художник, але вона любить і сестру, що є повною її протилежністю. Часто Мисюсь повторює фразу: «Наша Ліда чудова людина!»
Лідія Волчанинова, «тонка, бліда, дуже гарна, із цілою копицею каштанових волось на голові, з маленьким упертим ротом», твердо вирішила бути діяльн і доброї, допомагати бедним і хворим, поширювати знання середовищ селян. «…Не можна сидіти сложа руки, — говорить Ліда. — Правда, ми не рятуємо людства й, бути може, багато в чому помиляємося, але ми робимо те, що можемо, і ми — праві. Щонайвище й святе завдання культурної людини — це служити ближнім, і ми намагаємося служити, як уміємо».
І отут Чехов показує складність життєвих явищ: з одного боку, Ліда — черства, обмежена людина, а з іншого боку — рішучий, вольовий. Вона займається земськими проблемами, всіма силами намагається полегшити безрадісне існування селян. Дівчина живе тільки на двадцять п’ять рублів своєї платні, хоча в сім’ї є досить більші засоби. Але Лідія позбавлена щирих, прекрасних почуттів. Не визнає вона й мистецтва, які, на її думку, не приносить користі народу
І в ідейну боротьбу з Лідією Волчаниновой вступає художник, що намагається глибше осмислити життя. По-іншому бачить він мети, які коштують перед інтелігенцією. «По-моєму, — говорить головний герой Лідії, — медичні пункти, школи, бібліотечки, аптечки, при існуючих умовах, служать тільки поневоленню. Народ обплутаний ланцюгом великий, і ви не рубаєте цього ланцюга-, а лише додаєте нові ланки…»
Заперечує він і користь грамотності: «Не грамотність потрібна, а воля для широкого прояву духовних здатностей».
Також художник не визнає медицину: «Якщо вже лікувати, то не хвороби, а причини їх. Відстороните головну причину — фізична робота, і тоді не буде хвороб».
І взагалі герой уважає, що всяка діяльність інтелігенції шкідлива, тому що вона зміцнює «існуючий порядок»: «Нічого не потрібно, нехай земля провалиться в тартарари!»
Ліда боїться впливи таких мовлень на молодшу сестру й змушує Женю виїхати в іншу губернію. Можливе щастя двох люди зруйновані, їхня любов розтоптана сухою, черствою Лідією. І закінчується новела тужливим вигуком художника: «Мисюсь, де ти?»
«Будинок з мезоніном» — це оповідання про те, як змушені розстатися люблячі серця. Але тут же автор піднімає проблему інтелігенції й народу: легкого, безтурботного життя жителів дворянської садиби протипоставлене важке життя мужиків. Розуміючи, що «бібліотечками» і «аптечками» справі допомогти не можна, Чехов призиває читачів шукати нові шляхи рішення цієї проблеми
А будинок з мезоніном стає порожнім після від’їзду Жені. Адже саме Мисюсь — найбільш світла особистість в оповіданні. І будинок «жив», будинок «дихав» завдяки чистоті її почуттів, її думок. Чому ж Ліда не навчилася цінувати цю чистоту, щирість, чому вона обгороджує себе «холодною», непереборною стіною?!
У новелі «Будинок з мезоніном» Антон Павлович Чехов виступає, скоріше, як лірик і романтик, чим як реаліст. Тому особливо високо художнє значення цього оповідання.