Твір по літературі: Трагічна любов майстри й маргарити в конфлікті з навколишньою вульгарністю З тої самої ночі Маргарита довго не бачила того, заради якого хотіла піти від чоловіка, кинувши все; того, заради якого не боялася погубити власне життя. Але ні в ній, ні в ньому не зникало те величезне почуття, що виникло при першій випадковій зустрічі. Майстер, перебуваючи в клініці для душевнохворих, не хотів повідомити Маргариті про себе, боячись заподіяти їй біль, зруйнувати її життя. Вона ж запекло намагалася його розшукати. Їхнє життя було зруйновано всі тим же протиприродним порядком, що не тільки не давали розвиватися мистецтву, але й не давав спокійно жити людям, грубо проникаючи навіть туди, де немає місця політиці. Булгаков не випадково вибрав для роману подібний сюжет Він сам чимало випробував у житті. Йому були знайомі бездарні образливі відкликання критиків у газетах, де його ім’я змінювали незаслужено, сам не міг знайти роботу, реалізувати своєї можливості Але Булгаков не закінчив свій роман розлукою Майстри й Маргарити. У другій його частині любов знаходить вихід із бруду навколишньої дійсності. Але вихід цей був фантастичним, тому що реальний навряд чи був можливий. Без жалю й без страху Маргарита погоджується бути королевою на балі в сатани.
На цей крок вона пішла лише заради Майстра, про яке ніколи не переставала думати й про долю якого могла довідатися, тільки виконавши умови Воланда. Будучи відьмою, Маргарита помстилася критику Латунскому, що чимало сделали для того, щоб погубити Майстри. І не тільки Латунский одержав по заслугах у ході розвитку сюжету роману. За свою послугу Маргарита одержала те, про що так довго мріяла. Головні герої були разом. Але навряд чи вони змогли б спокійно жити в атмосфері тодішньої дійсності. Очевидно тому, по фантастичному задумі письменника, вони залишають цей мир, знаходячи спокій вдругом. Майстер не зміг здобути перемогу. Зробивши його переможцем, Булгаков порушив би закони художньої правди, змінивши своєму почуттю реалізму.
Але від фінальних сторінок книги не віє песимізмом. Не забудемо ті погляди, які були бажані уряду. Крім того, серед критиків і письменників у Майстра з’явилися заздрісники, всіма способами прагнучі не допустити визнання нового автора. Ці люди, яким важливіше всього було одержувати матеріальну вигоду зі свого положення в суспільстві, не прагнули й не могли створити що-небудь, що коштує на тім високому художньому рівні, якого досяг Майстер у своєму романі. Їхньої статті виходили одна за іншою, з кожним разом стаючи всі оскорбительнее. Письменник, що втратив надію й ціль своєї дельнейшей літературної діяльності, став почувати поступово все більшу й більшу пригніченість, що вплинуло на його психічний стан. Доведений до розпачу, Майстер знищив свій добуток, що було головною працею його життя.
Все це глибоко потрясло Маргариту, що захоплювалася роботою Майстра й вірила в нього величезний талант Та обстановка, що вибила Майстра з нормального стану, була помітна скрізь, у різних сферах життя. Досить згадати буфетника «з рибою другої свіжості» і золотими десятками в схованках; Никанора Івановича, голови житлового товариства, що оселило за більші гроші нечисту силу в будинку на Садовій вулиці; конферансьє Бенгальського, обмеженого, недалекого й пихатого; Аркадія Аполлоновича, голови акустичної комісії московських театрів, частенько тайкома від дружини проводившего час із гарненькою акторкою; вдачі, що існують серед населення міста. Вдачі ці яскраво виявилися на поданні, улаштованому Воландом, коли жителі жадібно вистачали гроші, що летять з-під купола, а жінки спустилися на сцену за модними ганчірками, які можна було одержати безкоштовно з рук закордонних фокусників. Дуже близько зштовхнувся Майстер із цими вдачами, коли в нього з’явився друг — Алоизий Могарич.
Ця людина, якій Майстер довіряв і розумом якого він захоплювався, написав на Майстра донос, щоб переселитися в його квартиру. Цього доносу було досить, щоб поламати людині життя. Уночі до Майстра прийшли якісь люди й повели його. Такі випадки в той час минулого не рідкістю Михайло Опанасович Булгаков неодноразово звертався до теми — художник і суспільство, що своє найбільш глибоке втілення знайшла в головній книзі письменника. Роман «Майстер і Маргарита», над яким автор працював протягом дванадцяти років, залишився в його архіві й був уперше опублікований в 1966-1967 роках у журналі «Москва». У цій книзі панують щаслива воля творчості й одночасно строгість композиційного, архітектурного задуму. Там править великий бал Сатана, і натхненний Майстер, сучасник Булгакова, пише свій безсмертний роман. Там прокуратор Іудеї відправляє на страту Христа, а поруч метушаться, падлючать, пристосовуються, зрадник ствуют цілком земні громадяни, що населяють Садові й Бронние вулиці 20- 30-х років нашого століття. Сміх і сум, радість і біль перемішані там воєдино, як у житті, але в тім високому ступені концентрації, що доступна лише казці, поемі.
«Майстер і Маргарита» і є лірико-філософська поема в прозі про любов і моральний борг, про нелюдськість зла, про щиру творчіість, що завжди подоланню нелюдськості, завжди порив до світла й добра Головні герої роману — Майстер і Маргарита — живуть в атмосфері якоїсь порожнечі й сірості, з якої обоє шукають вихід. Цим виходом для Майстра стала творчість, а потім для них обох їм стала любов. Це величезне почуття наповнило їхнє життя новим змістом, створило навколо Майстра й Маргарити тільки їхній маленький мир, у якому вони знайшли спокій і щастя. Однак щастя їх було недовгим.
Воно тривало лише доти, поки Майстер писав свій роман у маленькому підвалі, куди до нього приходила Маргарита. Перша спроба Майстра опублікувати кінчений роман принесла йому велике розчарування. Ще більше розчарування чекало його після того, як якийсь редактор надрукував великий уривок добутку. Роман про Понтія Пілаті, що володіє моральною й художньою цінністю, був приречений на осуд. Він не міг вписати в те середовище літератури, де вище всього стояв не талант письменника, а його політичні погляди; на землі в Майстра залишився учень, що прозрів Іван Понирев, що був Бездомний; на землі в Майстра залишився роман, якому призначена довге життя. Роман Булгакова народжує почуття торжества справедливості й віру в те, що завжди будуть люди, що коштують вище низькості, вульгарності й безвдача ственности, люди, що несуть добро й істину в наш мир. Такі люди вище всього ставлять любов, що володіє величезної й прекрасної силоміць. Булгаков написав геніальний роман «Майстер і Маргарита».
Цей роман кілька разів редагувався. Роман розділений не дві частини: біблійна історія й любов Майстра й Маргарити. Пріоритет простих людських почуттів над будь-якими соціальними відносинами Булгаков затверджує самим романом. Михайло Опанасович програє в цьому добутку деякі головні мотиви всього творчості Головні герої роману Майстер і Маргарита — люди одружені, але їхнє сімейне життя було не дуже щасливою. Може бути, тому герої шукають те, чого їм так не вистачає. Маргарита в романі стала прекрасним, узагальненим і поетичним образом Жінки, що Любить. Без цього образа роман втратив би свою привабливість. Цей образ встає над шаром сатиричної повсякденності роману, втіленням живої гарячої любові.
Фантастичний образ жінки, що так натхненно обертається відьмою, з люттю її розправи над ворогом Майстра Латунским, з її ніжною готовністю до материнства. Жінки, який нічого не варто сказати чортові: «Милий, милий Азазелло!», тому що він заронив у її серце надію, що вона побачить свій коханого У романі яскравістю своєї натуральної любові вона протипоставлена Майстрові. Люту любов вона сама порівнює з лютою відданістю Матвія.
Любов Маргарити, як життя, всеосяжна й, як життя, жива. Маргарита протипоставлена воїнові й полководцеві Пілатові своєю безстрашністю. І беззахисною й могутньою своєю людяністю — всесильному Воланду. Майстер багато в чому схожий на гетевского Фауста й самого автора. Він спочатку був істориком, а потім раптово відчув своє письменницьке покликання.
Майстер байдужий до радостей сімейного життя, він навіть не пам’ятає ім’я своєї дружини, не прагне мати дітей. Коли Майстер був ще одружений, той весь вільний час проводив у музеї, де він працював. Він був самотній, і це йому подобалося, але, зустрівши Маргариту, він зрозумів, що знайшов родинну душу. У долі Майстра була капітальна помилка, над якою варто задуматися. Він позбавлений світла, щирого знання, Майстер лише догадується. Помилка ця у відмові від виконання важкого письменницького завдання, від щоденної боротьби за світло знання, за істину й любов, за свій роман і оповідання про мужність Маргарити, що врятувала зневіреного, що замучився Майстра. У реальному житті Майстер — людин рідкого таланта, незайманої чесності й щиросердечної чистоти.
Любов Майстра до Маргарити — багато в чому неземну, вічна любов. Вона ніяк не спрямована на створення сім’ї. Взагалі слід зазначити, що в романі ніхто з героїв не зв’язаний іншими родинними й сімейними узами. Можна-Сказати, образ Майстра — символ страждань, людяності, шукача істини у вульгарному світі. Майстер хотів написати роман про Понтія Пілаті, але цей добуток не прийняли критики. Він продав душу Воланду, щоб написати свій роман. Щиросердечні страждання зломили Майстри, і свій добуток він так і не побачив.
Знову знайти роман і з’єднатися зі своєї коханої Майстер може тільки в наданому Волан-Будинок останньому притулку Чому ж між цими героями спалахнула любов? Мабуть, в очах Майстра, як і в очах Маргарити, горів якийсь незрозумілий огонечек, інакше ніяк не пояснити любов, що «вискочила» перед ними й уразила відразу обох. Можна було очікувати, що вуж коли спалахнула така любов, бути їй жагучий, бурхливої, що випалює обоє серця вщент. Не погасили її ні безрадісні чорні дні, коли роман Майстри був розгромлений критиками й життя закоханих зупинилося, ні важка хвороба Майстра, ні його раптове зникнення на багато місяців.
У цієї любові виявився мирний домашній характер. Маргарита не могла розстатися з Майстром ні на мінуту, навіть коли його не було й, доводилося думати, уже не буде ніколи. Вона могла тільки подумки благати його, щоб він випустив її на волю. По-справжньому відьма прокидається в Маргариті з появою надії знову побачити Майстра або хоча б що-небудь почути про нього, нехай навіть якоюсь неймовірною ціною: «Ах, право, дияволові б я заклала душу, щоб тільки довідатися, живий він чи ні!» — думає вона. Остаточно порвавши із чоловіком, з яким зв’язувало її тільки почуття подяки за все зроблене для неї добро, напередодні зустрічі з Майстром вона вперше випробовує почуття повної волі. Історія Майстра й Маргарити — сама головна в романі. Народжуючись, вона, немов прозорий струмок, перетинає весь простір роману від краю до краю, прориваючись крізь завали й прірви на її шляху й ідучи в потусторон ний мир, у вічність. Маргарита й Майстер стали жертвами спокуси, тому вони не заслужили світла.
Иешуа й Воланд нагородили їхнім вічним спокоєм. Вони хотіли бути вільними й щасливими, але у світі, де все поглинуло зло, це було неможливо. У світі, де роль і дія людини визначаються його суспільним становищем, все-таки існують добро, любов, творчість, але їм доводиться ховатися в мир потойбічний, шукати захисту в самого диявола- Воланда. М. А. Булгаков описав героїв, повні життя, радості, здатних заради любові на крайній крок. Вони по силі своєї любові стали в ряд безсмертних героїв — Ромео й Джульетти й інших. Роман ще раз доводить, що любов переможе смерть, що саме теперішня любов штовхає людей на різні подвиги, нехай навіть безглузді.
Автор проникнул у мир людських почуттів і показав, якщо так можна сказати, ідеали теперішніх людей. Людина сам вільна вибирати між добром і злом, а пам’ять людини відіграє важливу роль: вона не дозволяє чорним силам заволодіти людиною. Трагедія Майстра й Маргарити в нерозумінні навколишнім світом. Вони своєю любов’ю кинули виклик усьому світу й небесам