ІНВЕРСІЯ (лат. inversio — перестановка) — зміна звичайного порядку слів у реченні для додання їм особливого змісту. Як правило, у зворотному порядку («Преданья старовини глибокої» А. С. Пушкін).
КІЛЬЦЕ — звуковий або лексичний повтор на початку й кінці якої-небудь мовної конструкції («Коня, полцарства за коня!», В. Шекспір).
МЕТАТЕЗА (греч. metathesis — перестановка) — перестановка звуків або складів у слові або фразі. Використовується як комічний прийом (обвітриться — обгорне, перепелиця — пеперелка, у траві кузнел сидечик…)
КАТАХРЕЗА (греч. katachresis — зловживання) — сполучення несумісних за значенням слів, проте, що утворять значеннєве ціле (коли рак звисне, поїдати очами…). Катахреза те саме що оксиморон
ОКСИМОРОН (греч. oxymoron — дотепно^-дурне) — сполучення контрастних, протилежних за значенням слів (живий труп, гігантський карлик…). ПАРАЛЕЛІЗМ — тотожне або подібне розташування елементів мовлення в суміжних частинах тексту, що створюють єдиний поетичний образ
У синім морі хвилі хлюпають. Мчатися хмари, в’ються хмари…
У синім небі зірки блищать. (М. Ю. Лермонтов)
(А. С. Пушкін)
Паралелізм може бути, як словесно-образний, так і ритмічний, композиційний
ХІАЗМ (греч. chiasmos) — вид паралелізму: розташування двох частин у зворотному порядку («Ми їмо, щоб жити, а не живемо, щоб є»).
ПАРЦЕЛЯЦІЯ — експресивний синтаксичний прийом інтонаційного розподілу речення на самостійні відрізки, графічно виділені як самостійні речення («И знову. Гулливер. Коштує. Сутулячись» П. Г. Антокольський).ПЕРЕНОС (франц. enjambement — перешагивание) — розбіжність синтаксичного членування мовлення й членування на вірші. При переносі синтаксична пауза усередині вірша або полустишия сильніше, ніж у нього кінці
Виходить Петро. Його ока
Сіяють. Лик його жахливий
Движенья швидкі. Він прекрасний,
Він весь, як божия гроза
(А. С. Пушкін)
РИМА (гречок. «rhythmos» — стрункість, домірність) — різновид епифори; співзвуччя кінців віршованих рядків, що створює відчуття їхньої єдності й споріднення. Рима підкреслює границю між віршами й зв’язує вірші в строфи. Більш докладно про риму див. «Словник різновидів рими» або «Лабораторія».
СИЛЛЕПС (греч. syllepsis — захоплення) — об’єднання неоднорідних членів у загальному значеннєвому або синтаксичному підпорядкуванні («У кумоньки ока й зуби розгорілися», А. Н. Крилов). Часто використовується в комічних цілях («за вікном іде дощ, а в нас — концерт»).
СИМПЛОКА (греч. symploke — сплетення) — повторення початкових і кінцевих слів у суміжних віршах або фразах при різній середині або середини при різних початку й кінці («И я сиджу, суму повний, один сиджу на березі»).
СТИК — звуковий повтор на грані двох суміжних слів, віршів, строф або речень
Про весна без кінця й без краю —
Без кінця й без краю мрія!
Довідаюся тебе життя! Приймаю!
И привітаю дзенькотом щита!
(А. Блок)
ЕВФЕМІЗМ (греч. euphemismos, від eu — добре, phemi — говорю) — заміна непристойних, грубих, делікатних слів або виражень більше невизначеними й м’якими (замість «вагітна» — «готується стати матір’ю», замість «товстий» — «повний» і т.п.).
ЕЛІПСИС (греч. elleipsis — випадання, опущення) — пропуск у мовленні якого мається на увазі слова, яке можна відновити з контексту
День у темну ніч закоханий,
У зиму весна закохана,
Життя — у смерть…
А ти?… Ти в мене!
(Г. Гейне)
ЕМФАЗА (греч. emphasis — вказівка, виразність) — емоційно-експресивне виділення частини висловлення за допомогою інтонації, повторення, порядку слів і т.п. («Я це вам говорю»).
ЕПІТЕТ (греч. epitheton — додаток) — образне визначення, що дає додаткову художню характеристику кому-небудь або чому-небудь («вітрило самотній», «гай золота»…).
Я пам’ятаю дивовижне мгновенье!
Переді мною з’явилася ти,
Як скороминуще виденье,
Як геній чистої краси
(А. С. Пушкін)
ЭПИФОРА (греч. epiphora — повторення) — стилістична фігура, протилежна анафорі: повторення останніх слів або фраз. Рима — вид епифори (повтор останніх звуків).
От на берег вийшли гості,
Цар Салтан кличе їх у гості…
(А. С. Пушкін)