Твір по повісті «Божевільна Євдокія» А. Олексин у повісті зачіпає одне з найважливіших моральних питань: про посередність і талант, про бездуховність, егоїстичність і добросердя. Оленька — дійсно обдарований, єдиний у сім’ї дитина. Але які б не були здатності, вони не виправдують егоїзму. Людина, з дитинства оточений любов’ю, увагою й розумінням, виростаючи, жадає від людей цих проявів за всяку ціну. Талановита людина завжди перебуває в центрі уваги, він виділяється із загальної маси, і злиття з нею найчастіше не відбувається Проти «помітності» Оленьки бореться «божевільна Євдокія». Вона прямолінійна й проста, і методи, якими вона користується у вихованні Оленьки, такі ж прості. «Божевільна Євдокія» бореться проти егоїзму. Вона вважає, що «даний від Бога талант заслоняє людину від навколишніх і це є основною причиною егоїзму». Спроба прищепити Оленьке талант людяності тільки підсилює її егоїзм.
Євдокія не намагається зрівняти талант із посередністю. Та й що значить посередність? Безталанна людина? Немає. Є подання про загальний рівень. Люди одержують його, і залежно від сприйнятливості й самореалізації можуть відкрити в собі здатності до поезії, фізиці, до добра, любові, чуйності. Виходить, що безталанних-те людей практично немає. Євдокія — не безталанна людина.
Вона намагається зробити людей краще, ніж вони є. Інша справа, як вона уявляє собі це «краще». Але саме це прагнення робить її не такий, як інші. Вона по-своєму талановита.