У чому чарівництво розповідей П. П.Бажова? Розповіді «Малахітової скриньки» поєднуються в групи, зв’язані загальними героями, як головними, так і другорядними. Цей зв’язок письменником спеціально продумувався для додання книзі більшої цілісності. Іноді розповіді поєднує вказівка на те саме час і місце дії. Часто в розповідях дається як би історія однієї робочої сім’ї: Степана й Насті, їхньої дочки; Катерини і її чоловіка майстра Данили, а потім і їхніх дітей; старателя Леонтія і його синів Пантелея й Кістки. Такі сімейні історії існували та й зараз існують на Уралі Загальні в розповідях і чарівних персонажах, головні з яких — Господарка, або Малахитница, і Полоз. Цікаво їхнє походження. Ще в далекій давнині зложилися в людей подання про те, що підземні багатства охороняють чудесні суті. У фольклорі хоронителі надр виступають у вигляді або Хазяїна, старого, гірського духу, або Господарки, дівки Азовки. Дії їх можуть бути ворожі або доброзичливі по відношенню клюдям.
Такі фантастичні перекази були широко поширені серед уральських робітників, багато поколінь яких трудилися в найтяжких умовах на «підземній каторзі», у рудниках і шахтах. Прагнення пояснити незрозумілі явища природи викликало їх до життя, спрага справедливості, бажання бачити удачу трудівника й покарання гнобителя визначили їх зміст Бажов використовує, розвиває й доповнює фольклорні традиційні мотиви. Господарка Мідної гори не тільки охоронниця скарбів, але й покровителька сміливих, мужніх, творчо обдарованих людей. Письменник наділяє її незвичайною зовнішністю. Деталі барвистого портрета натякають на зв’язок її з миром природи. Багато чого ріднить цю героїню з казковою царівною. Не тільки незвичайна краса, але й чудесні помічники, що виконують всі її розпорядження, — різнобарвні яшерки. Живе вона в прекрасному підземному палаці, куди можна потрапити, тільки переборовши багато випробувань, схожі на ті, які проходить і герой чарівної казки Відносини Мідної гори Господарки з людьми визначаються особливими умовами, так званими заборонами.
Одним з них була заборона жінці спускатися в шахту, у володіння Господарки. Іншим — не женитися молодцеві, що хоче знайти її заступництво. Не випадково робітники побоювалися Господарку, уникали зустрічей сней. Творчості народних умільців, щирих художників належить одне з важливих місць у розповідях Бажова. Невтомний пошук характеризує, наприклад, майстри Данилу і його сина Митю, стремяшихся розкрити красу каменю, щоб «серце радувалося» у людей при погляді на них роботу Але не всім дано оцінити майстерність умільця. Для пана головне — «скільки камені коштують». Довідавшись, що використано недорогий матеріал, розгніваний пан роздавив і в пил розтоптав Митину «дорогу вигадку». Як і Данило, зник Митя.
Історичне минуле Уралу вплітається в розповіді Бажова не тільки епізодами освоєння гірських багатств, будівлі й розширення заводів, але й усе більше сильного покріпачення народу й появи в його середовищі окремих сміливців, народних месників Народ завжди приписував своїм улюбленим героям особливу удачливість і невразливість від куль, а іноді й безсмертя. Треба цьому й Бажов. Чудесні сили природи, не тільки Господарка Мідної гори, але й чарівна кішка з палаючими вухами, як у казці, допомагають сміливцям. Але та ж чарівна кішка губить невдачливих добувачів, панських прихвоснів Іншими чудесними персонажами, пов’язаними із золотими родовищами, є Огневушка-Поскакушка й бабка Синюшка, здатна дівицею обернутися. До таких же персонажів належать і козлик Срібне копитце, і чудесні мураши (мурахи), і блакитна змійка.
Ці добутки Бажова ближче до казок, він і сам їх так іноді називав Добутку уральського казкаря, засновані на фольклорі, загальнонародні по змісту, гуманні по ідеях, глибоко народним і по мові, і по стилі. Не одне покоління читачів радували й захоплювали розповіді Павла Петровича Бажова. І життя їм має бути долгая-предолгая.