У чому розходження об’єктивних і суб’єктивних прийомів самоконтролю при виконанні фізичних вправ?
Велике практичне значення для учнів, що займаються фізичною культурою й спортом, має самоконтроль. Він дисциплінує, прищеплює навички самоаналізу, робить більше ефективної роботу лікаря, тренера й викладача, позитивно впливає на ріст спортивних досягнень
Під самоконтролем розуміється спостереження за своїм здоров’ям, фізичним розвитком, функціональним станом, переносимостью тренувальних і соревновательних навантажень. Він містить у собі спостереження й аналіз станів організму, проведені за допомогою об’єктивних і суб’єктивних прийомів. До об’єктивного ставляться прийоми, використовуючи які можна виміряти й виразити кількісно: антропометричні показники (довжина тіла і його маса, окружність грудної клітки й ін.), спортивні результати, силові показники окремих груп м’язів. Суб’єктивними методами можна оцінити самопочуття, настрій, почуття стомлення й утоми, бажання або небажання займатися фізичними вправами, порушення апетиту й сну, острах змагань і інші стану
Кращою формою самоконтролю є ведення щоденника. У ньому рекомендується фіксувати обсяг і інтенсивність тренувальних навантажень, результати прикидок і змагань, деякі об’єктивні й суб’єктивні показники стану організму в період занять фізичними вправами.