Твір по літературі: У чому сила й краса характеру пьера безухова Роман «Війна й мир» Лева Толстого познайомив нас із багатьма героями, кожний з яких є яскравою особистістю, має індивідуальні риси. Одним з найбільш привабливих героїв роману є Пьер Безухов. Його образ коштує в центрі «Війни й миру», тому як фігура Пьера значима для самого автора й відіграє величезну роль у його добутку. Відомо, що доля цього героя послужила основою задуму всього роману Образ Пьера Безухова був задуманий спочатку як образ декабриста, але потім Толстой вернувся до додекабрьскому періоду життя свого героя й представив його юність, мужание. Товстої знав, що саме Пьер Безухов, ця м’яка людина, стане згодом як організатор таємного суспільства «незалежних і вільних людей». Саме Пьеру має бути надалі обвинуватити царя в бездіяльності, різко розкритикувати суспільних лад, реакцію й аракчеєвщину Образ Пьера Безухова, як і образи Наташи Ростовой і Андрія Болконского, даний у динаміку, тобто в постійному розвитку. Лев Толстої наголошує на щирості, дитячої довірливості, доброті й чистоті помислів свого героя.
І читач не може не помітити цих якостей, не оцінити їх, незважаючи на те що спочатку Пьер представлено загубленим, слабохарактерним, нічим не молодою людиною, що виділяється, Перше знайомство з героєм відбувається на тлі великосвітського кружка Ганни Павлівни Шерер, і вже тут помітно, що Пьер не вписується у фальшиве суспільство підлесників і кар’єристів, що визначає рисою якого є всепроникаюча неправда. Із цієї причини поява Пьера в більшості присутніх викликає побоювання, а його щирість і прямолінійність — відвертий страх. Згадаємо, як Пьер відійшов від нікому не потрібної тіточки, заговорив із французьким абатом і захопився розмовою так, що став явно загрожувати порушити систему світських взаємин, звичних для будинку Шерер, чим і пожвавив мертву, фальшиву обстановку Одним своїм розумним і боязким поглядом Пьер всерйоз налякав господарку салону і її гостей з їхніми помилковими нормами поводження. Пьер має такою ж добру й щиру посмішку, впадає в око його особлива необразлива м’якість. Але сам Толстой не вважає свого героя слабким і безвладним, як це може здатися на перший погляд: «Пьер був одним з тих людей, які, незважаючи на свою зовнішню, так звану слабість характеру, не шукають повірника для свого горя». Так, в образі Пьера Безухова ми знаходимо риси безвладного й навіть несвідомого підпорядкування, які особливо проявляються в епізодах одруження на елен і відносин з нею. Точно так само, поверхово, але в той же час захоплено, з усією душею, Пьер підкоряється духу масонства Йому властиво в пориві страсті піддаватися подібним до миттєвих захоплень, приймаючи їх за щирі й правильні. А тоді, коли проявляється щира суть речей, коли валять надії, Пьер так само активно вдається у відчай, безвір’я, немов маленька дитина, який скривдили И саме в такі, переломні мінути в Пьере проявляються сильна воля й найкращі сторони його характеру, які вже не можна не відзначити. Так, Безухов різко пориває з елен, довідавшись про те, наскільки сильна була її любов до його грошей.
Сам Безухов байдужий до грошей і розкоші, тому спокійно погоджується з вимогами хитрої дружини віддати їй більшу частину свого стану. Пьер безкорисливий і готовий на всі, аби тільки скоріше позбутися від тої неправди, якою оточила його підступна красуня. Незважаючи на свою безтурботність і молодість, Пьер гостро відчуває межу між безневинними жартами й небезпечними іграми, які можуть скалічити чиєсь життя, тому він відверто обурюється в розмові з негідником Анатолем після невдалого викрадення Наташи. І це далеко не єдині сцени, де Пьер уже більше походить на дорослу самостійну людину, сміливого, гарячого, з незалежними судженнями.
Як прекрасний він у своїй розгубленості під час бою на поле Бородіно, і при порятунку дівчинки під час пожежі, і коли вступає «у захваті сказу» у бійку із французами в Москві! Тут він уже не безвладний і боязкий Пьер. Хочеться ще раз відзначити вміння Толстого зображувати свого героя таким, який він є, без прикрас, природним людиною, якій властиво постійно мінятися. Внутрішні зміни, що відбуваються в душі Пьера Безухова, глибокі, і це відбивається на його зовнішньому вигляді. При першому знайомстві Пьер — «масивний, товстий парубок, сумним спостережливим поглядом». Зовсім по-іншому Пьер виглядає після одруження, у суспільстві Курагиних: «Він мовчав…
і з видом зовсім неуважним колупав пальцем у носі. Особа його було унило й похмуро». А коли Пьеру здалося, що він знайшов зміст діяльності, спрямований на поліпшення життя селян, він «говорив з одушевлением радості». И тільки звільнившись від гнітючої неправди світського фарсу, потрапивши в складні військові умови й виявившись у середовищі простих російських селян, Пьер відчуває смак життя, знаходить щиросердечний спокій, що знову міняє його зовнішність. Незважаючи на босі ноги, брудний рваний одяг, поплутані волосся, наповнені вошима, вираження очей його було тверде, спокійне й жваве, і ніколи раніше в нього не було такого погляду Так, пройшовши важкий шлях, виконаний помилок, оман у дійсності російської історії, Пьер знаходить самого себе, зберігає свою природну сутність, не піддається впливу суспільства.
Протягом усього роману герой Толстого перебуває в постійних пошуках, щиросердечних переживаннях і сумнівах, які в підсумку приводять його до щирого покликання И якщо спочатку почуття Безухова постійно борються один з одним, він мислить суперечливо, те потім він остаточно звільняється від усього наносн і штучного, знаходить щиру особу й покликання, чітко знає, що йому необхідно від життя. Ми бачимо, як прекрасна теперішня, непідроблена любов Пьера до Наташе, він стає прекрасним батьком сімейства, активно займається суспільною діяльністю, приносить користь людям і не боїться нових справ