Твір по літературі: У чому сучасність характеру чичикова Микола Васильович Гоголь створив велику кількість цікавих характерів. Серед цієї строкатої розмаїтості виділяється по-справжньому дивний персонаж — Павло Іванович Чичиков. Ми знайомимося із Чичиковим у першому розділі «Мертвих душ». Обертає на себе увага те, що він нічим не виділяється — ні молодий, ні старий, не красень, але й не дурної зовнішності, не занадто товстий і не можна сказати, щоб тонко. У створенні Чичикова — цього втілення усереднений-ности — виявилася геніальність Гоголя. По канонах російської літератури того часу, така людина як Павло Чичиков не міг бути героєм великого літературного твору, тим більше названого автором поемою. Характер Чичикова перебуває десь між точним розрахунком і злочином. Ця людина незвичайно пристойної зовнішності веде протизаконну діяльність.
Чичиков, по великому рахунку, краде гроші в опікунської ради — організації, покликаної займатися проблемами соціально незахищених громадян. Потрап Чичиков у руки правосуддя — і йому гарантовані каторжні роботи й поразка в правах, тобто позбавлення дворянського звання. Стежачи за пригодами Чичикова, завжди потрібно пам’ятати про це. Протягом всіх одинадцяти глав першого тому «Мертвих душ» Павло Іванович, що називається, «ходить під статтею». І тільки благодушність і загальна щиросердечна спячка навколишнього економічного злочинця людей дозволяють Чичикову на перший раз уникнути покарання. Чичиков — відмінний підприємець.
Він віртуозно з — вершает свої угоди, уміє підшукати ключик до кожного з ділових партнерів. Крім того, Павло Іванович блискуче влаштовує для себе адміністративну підтримку, так звану «дах». У сферу його діяльності попадають багато хто з місцевих політиків. Продавці мертвих душ почасти розуміють протизаконність цих торговельних операцій, однак спокуса одержати гроші фактично нізащо робить їхніми співучасниками Чичикова. Ще сучасники Гоголя зауважували, що купівля-продаж мертвих душ, відповідно до законодавства, що діяло тоді, була неможлива. Але час стер ці незгідності, і ми не без задоволення спостерігаємо за діловою активністю Павла Івановича.
Напевно, багато хто із читачів можуть позаздрити тим простим часам, коли обдурити держава була так просто — потрібні лише гарна ідея, небагато грошей і особиста чарівність, якою Чичиков володів повною мірою. Згадавши ділові й людські якості Павла Івановича Чичикова, не можна не зупинитися на сучасності його характеру. Сучасники Гоголя сприйняли головного героя «Мертвих душ» з погано приховуваною відразою. Сьогодні Чичиков виглядає як цілком симпатичний і досить необразливий шахрай.
Дійсно, Павло Іванович не наймав киллеров для вбивства конкурентів, не купував голосу депутатів Державної думи, не торгував зброєю й наркотиками, не розбещував малолітніх. Сьогодні Чичиков, безумовно, домігся б певних успіхів у бізнесі, однак значних висот нізащо б не досяг. Імовірно, Павлу Івановичу недостало б цинізму й крайньої жорстокості, що прославили нинішніх чиновників далеко за межами СНД. Говорячи про характер Павла Івановича, не можна не сказати про те, що Гоголь мав намір зробити свого героя гідною людиною. Мовлення про духовне вдосконалювання Чичикова повинна минулого йти в сюжетних других і недописаному третьому томах поеми «Мертві душі». Можна тільки представити, які випробування, які духовні боріння довелося б пережити цьому природженому підприємцеві, щоб стати іншим. На щастя, у російській літературі назавжди залишився тільки перших і єдиний тім «Мертвих душ» — один із кращих добутків, написаних на російській мові