У чому трагедія євгенія онєгіна

У чому трагедія євгенія онєгіна

Перша чверть XIX сторіччя... Переможно завершилася війна 1812 року. Багато російських офіцерів побували в Європі. Вони побачили високий рівень політичного життя й досягнення культури. Згодом багато хто з, їх стали декабристами.. Серед них прогресивні діячі із трагічною долею: Пестель, Рилєєв, Мурах-Апостол. Але були й інші - молоді, близькі до двору кар'єристи, які вміють жити собі на втіху й не задаючись "проклятими питаннями". Значна ж частина дворянської молоді не здатна була знайти свій шлях. Чесність і розум не-дозволяли їм іти второваною кар'єрною дорогою, а звички, успадковані від минулих поколінь, відсутність ясної мети в житті заважали їм вступити на шлях боротьби. У результаті - нудьга, туга й відчуття безцільності існування. Цей третій шлях для багатьох ставав єдиним до кінця життя. Пушкіна першим у російській літературі не тільки задумався про причини такого явища, але й глибоко досліджував цю проблему. В "Євгенію Онєгіні" він створив ємний образ молодого столичного аристократа, так і не нашед-.шего свої шляхи

Виховувався Онєгін француженкою гувернанткою й гувернером, що "учив його всьому жартуючи", "не набридав мораллю строгої". Чому ж вивчився Євгеній? Він у досконалості володів французькою мовою, "легко мазурку танцював" і "кланявся невимушено", у розмові міг "торкнутися до всьому злегка", "лаяв Гомера. Феокрита; зате читав Адама Смита й був глибокий економ". Таким чином, Онєгін був утвореною й начитаною людиною. Але це дворянське виховання віддалило його від реального життя. Його книжкові знання були далекі від дійсності, особливо від росіянці

Протягом восьми років герой вів типову для молодого аристократа того часу життя: ресторани, бали, прогулянки, відвідування театрів. Він швидко переситився цими розвагами. Нудьга опанувала ім. Чому його не задовольняє життя, що так удоволені всі навколишні? Очевидно. Онєгін прагне до чого більше високому, до теперішньої справи. Але чому ж він ніде не служить, живе "без мети, без робіт". Може він ледачий? Ні, дворянин міг значитися на службі, не дуже обтяжуючи себе. Швидше за все, причини ті ж, що й у Чацкого, що теж ніде не служить. Критичний розум Онєгіна, небажання йти випробуваними шляхами, щоб домогтися "слави, грошей і чинів" - все це виділяє його з поміщицького середовища. Тому сусіди-кріпосники визнають його "найнебезпечнішим диваком", як і грибоедовского Чацкого - фамусовское суспільство. Їх страшить, що "задумав наш Євгеній порядок новий зробити": панщину оброком замінив. Але на більше Онєгіна не вистачає. Вступати в конфлікт із помісним дворянством він не хоче й просто уникає спілкування із сусідами. І робота ніяка в нього не йде. Таким чином, трагедія Онєгіна в тім, що він не може знайти належного застосування собі й своєму утворенню. Йому не прищепили любов до роботи. Трагедія Євгенія в тім, що, будучи вище навколишніх, він не здатний їм протистояти. Він хоче діяти, але не знає як. Станові забобони в Онєгіна настільки сильні, що він убиває свого друга на дуелі, тому що "дико світська ворожнеча боїться фальшивого сорому", пліток Зарецких. І зрештою, трагедія Онєгіна в тім, що, зрозумівши незначність навколишнього суспільства, вона не може порвати з ним. Він навіть не зміг відгукнутися на живе, искреннее почуття Тетяни

За словами Герцена, Онєгін ставиться до тих людям, які беруться за всі, крім двох речей: вони "ніколи не стають на сторону уряду", але й не можуть "підлога на сторону народу". У герої пушкінського роману трагічно злилися самі різні елементи, з яких складався вид дворянської інтелігенції 20-х років. В Онєгіні зароджуються риси "зайвої людини", які потім знайдуть своє й розвиток, і нове освячення в персонажах Лермонтова, Герцена й Гончарова й інших письменників


Загрузка...