Урок моральної краси й шляхетності в повісті А. И. Куприна «Олеся»

Урок моральної краси й шляхетності в повісті А. И. Куприна «Олеся»

Образ Олеси змушує читача згадати дивних казкових красунь, які, крім своєї краси, мали безліч талантів. Дівчина виросла в єднанні із природою й близька до неї. Не випадково вже в момент знайомства в першу чергу головний герой звертає увагу на птахів, яких дівчина приносить у будинок. Вона сама називає їх "ручними", хоча це звичайні дикі лісові птахи

Олеся зручно відрізняється від місцевих сільських дівчин. От як говорить про це автор: "У ній не було нічого схожого на місцевих "дівчин", особи яких під виродливими пов'язками, які прикривають зверху чоло, а знизу рот і підборіддя, носять таке одноманітне, перелякане вираження. Моя незнайомка, висока брюнетка років біля двадцяти-двадцяти п'яти, трималася легко й струнко. Простора біла сорочка вільно й красиво обвивала її молоду, здорові груди. Оригінальну красу її особи, раз його побачивши, не можна було забути...".

Немудро, що головний герой захоплюється дівчиною, не може око від її відірвати. Олесю вважають відьмою. Вона дійсно має вміння, які не властивій більшості звичайних людей. Таємні знання передавалися з покоління в покоління тільки в обрані. Бабуся й мати Олеси саме є носіями таких знань, тому сама дівчина вважається чаклункою

Олеся виросла вдалині від суспільства, тому їй далекі неправда, святенництво, лицемірство. Місцеві жителі вважають Олесю відьмою, але наскільки вони самі на її попелиці неблагородні, жорстокі й безсердечні! Головний герой оповідання при більше близькому знайомстві з Олесей переконується в тім, наскільки дівчина чиста, піднята, добра. Вона має дивний дарунок, але вона ніколи б не вжила його в зло. Про Олеся і її бабусю ходять плітки, їх обвинувачують у всіх нещастях, які тільки трапляються з місцевими жителями. Неуцтво, дурість і злість останніх різко контрастують із моральною красою Олеси. Дівчина так само чиста, як навколишня її природа,

Олеся говорить про те, що вона й бабуся зовсім не підтримують відносин з оточуючими людьми: "А ми хіба торкаємо кого-небудь! Нам і людей не треба. Раз у рік тільки сходжу я в містечко купити мила так солі... Отож ще бабусі сподіваючись - чай вона в мене любить. А те хоча б і зовсім нікого не бачити". Таким чином, дівчина як би проводить чортові між собою й іншими. Ворожа сторожкість навколишніх відносно "ведьмакам" приводить до подібний до відсторонення. Олеся і її бабусю приголосні взагалі не підтримувати відносини ні з ким, аби тільки тільки залишитися вільними й незалежними від чужої волі

Олеся дуже розумна. Незважаючи на ті що вона не одержала практично ніякого утворення, вона дуже добре розбирається в житті. Вона дуже допитлива, неї цікавить усе, що може їй розповісти новий знайомий. Любов, що виникла між Іваном Тимофійовичем і Олесей, - явище искреннее, чисте й прекрасне. Дівчина дійсно гідна любові. Вона - зовсім особлива істота, повне життя, ніжності, жалі. Олеся віддає всю себе своєму улюбленому, нічого не вимагаючи зате.

Олеся викладає Іванові Тимофійовичу чудовий урок моральної чистоти. Пан закохується в прекрасну чаклунку й навіть пропонує їй

Стати його дружиною. Олеся відмовляється, оскільки прекрасно розуміє, що їй не місце поруч із утвореним і шановним у суспільстві людиною. Вона розуміє, що згодом Іван Тимофійович може пошкодувати про своєму необачний учинок. І тоді він мимоволі почне винити дівчину за те, що вона не відповідає звичайному для його суспільства поданню

Вона охоче жертвує собою для того, щоб виконати його безглузде, у загальному-те, вимога - відвідати церква. Олеся робить цей учинок, що і служить причиною настільки трагічні наслідків. Місцеві жителі вороже поставилися до "відьми" за те, що вона посмітила з'явитися у святому місці. Випадкова погроза Олеси сприймається місцевими жителями занадто серйозно. І тепер варто тільки трапитися чомусь поганому, винуваті будуть Олеся і її бабуся

Дівчина приносить себе в жертву й тоді, коли вирішує раптово виїхати, нічого не повідомляючи своєму улюбленому. У цьому також проявляється шляхетність її характеру

Весь образ Олеси свідчить про її чистоту, доброту й шляхетність. Саме тому так важко стає, коли довідаєшся про розставання дівчини з її улюбленим. Проте саме такий фінал є закономірністю. У любові Олеси й молодого пана немає майбутнього, дівчина прекрасно це розуміє й не хоче бути перешкодою для благополуччя своєї коханої людини


Загрузка...