Ушаков Ф. Ф.
Бій при Фидониси
18 червня 1788 р., у день Очаковского бою, кораблі вийшли із Севастополя й взяли курс до Днепровско-Бугскому лиману. У шляху ескадра була затримана зустрічним вітром і лише через 10 доби змогла досягти острова Тендра. Назустріч їй від Очакова рухався турецький флот. Адмірал Гассан — паша, що одержав повідомлення про наближення російської ескадри із Севастополя, відразу ж вирішив дати їй бій
Коли турецький флот був замічений з кораблів Севастопольської ескадри, з російських кораблів нарахували 45 турецьких судів; згодом до супротивника прибуло на підкріплення ще кілька бойових кораблів. По відношенню сил ворог мав у порівнянні із Севастопольською ескадрою дуже велика перевага. Проти двох російських лінійних кораблів Гассан — паша розташовував 17 лінійними кораблями. Досить значна перевага супротивника бути й в артилерійському озброєнні кораблів: турки мали більше 1500 знарядь, а росіяни всього лише 550 знарядь
Контр — адмірал Войнович, ще до зустрічі з ворогом боявшийся бойового зіткнення, побачивши великого турецького флоту виявився не в змозі очолити керування довіреної йому ескадрою. У мінуту рішучої зустрічі із супротивником він самоусунувся від керівництва майбутнім боєм і передав фактичне командування своєму підлеглому — командирові авангарду (передової частини ескадри) . Очолював передову ескадру командир лінійного корабля «Павло» капітан бригадирського рангу Ф. Ф. Ушаков.
Протягом трьох днів російські й турецькі кораблі маневрували в море, намагаючись зайняти навітряне положення для бою. Турецькому флоту вдалося зберегти навітряне положення, що для вітрильних кораблів давало ряд переваг
До числа таких переваг ставилося те, що навітряний флот міг вибирати час нападу й дистанцію бою, тобто мав ініціативу й можливістю нав’язати свою волю супротивникові, виходячи з особливостей своєї зброї й ступеня підготовки до бою. Під час бою навітряним кораблям було значно простіше маневрувати й зближатися з ворожими кораблями. При артилерійській перестрілці густий пороховий дим застеляв подветренние кораблі й заважав канонірам вести прицільний вогонь; від навітряного флоту дим відносило убік подветренного флоту, що полегшувало ведення вогню й забезпечувало гарну видимість сигналів
Користуючись кількісною перевагою й вигодою займаного положення, адмірал Гассан — паша вдень 3 липня побудував свій флот у дві колони й повів їх до російської ескадри. Турецький командуючий поставив метою зосередити свої основні сили проти російського авангарду, що складався з лінійного корабля «Павло» і фрегатів «Борислав» і «Стріла».
Із самого початку бою перша колона турецького флоту, що складалася з найбільш потужних кораблів, очолювана самим Гассан — пашею, прагнула зблизиться з авангардом російського флоту й нанести по ньому зосереджений удар. Однак Ушаков відразу ж розгадав задум ворога. Він наказав фрегатам «Борислав» і «Стріла» збільшити хід і почати обхід бойової лінії, що наближалася, супротивника. Поставивши всі вітрила, два передові росіяни фрегата, за якими ішов корабель «Павло», швидко пішли вперед; за ними ішла вся російська ескадра
Виконання маневру, задуманого Ф. Ф. Ушаковим, дозволяло зайняти навітряне положення й поставити ворожі кораблі «у два вогні», тобто обстрілювати їх з обох бортів. Однак турецький адмірал поспішив вжити необхідних заходів: турецькі кораблі також збільшили хід, не даючи можливості російським кораблям обійти їх і порушити бойовий порядок. Завдяки цьому Гассан — паші вдалося уникнути обходу його бойової лінії російськими кораблями. Але маневр Ушакова не дозволив ворогові завдати зосередженого удару по російському авангарді на самому початку бою. Тоді турецький адмірал почав вторинну спробу зосередити основні сили проти російського авангарду
Після маневрування турецький флот зблизився на дистанцію гарматного пострілу й почав обстріл російських кораблів. Турецький адмірал прагнув вибрати таку відстань між кораблями, щоб вогонь більших турецьких знарядь міг бути ефективним, а росіяни кораблі, що мали знаряддя меншого калібру й стріляли на меншу відстань не могли заподіяти великого збитку. Шість турецьких лінійних кораблів порівняли з російським авангардом і почали обстрілювати три росіяни корабля
Гассан — паша, писав Ф. Ф. Ушаков, «прибавя всі вітрила, кинувся з надзвичайною швидкістю, як лев, атакувати передові мої фрегати». По сигналі Ушакова на російських кораблях також поставили всі вітрила, щоб не допустити зближення ворожих кораблів і в той же час відрізати від авангарду Гассан — ори частина його бойових судів. Задум Ушакова вдався. Передові турецькі кораблі побачили, що залишаються відрізаними; один турецький корабель, шедший спереду, «не чекаючи ніякого сигналу, з великою квапливістю без бою повернув і пішов». По другому турецькому кораблі із фрегатів «Борислав» і «Стріла» було зроблено кілька вдалих пострілів, і він теж повернув назад. Гассан — паша став палити ядрами по своїх кораблях, що йдуть, але вони, проте, вийшли з бойової лінії авангарду
Виявившись спереду Гассан — паша «із превеликого азарту спустився ще ближче й став бортом прямо проти двох фрегатів». Хоча «бився він з надзвичайним жаром», російські фрегати нанесли йому більші ушкодження: «… видно було, як більші дошки летіли з корми його корабля». На допомогу турецькому адміралові прагнули підійти інші його сусідні кораблі, але всі вони були відігнані кораблем Ушакова. В одного із цих кораблів артилеристи «Павла» збили фок — щоглу, в іншого фор — стеньгу, а третій «за великою течею в самій швидкості під всіма вітрилами пішов до сторони Акермана». У кораблі ж Гассан — ори було «стільки гарматних пробоїн, що незабаром порахувати не можна».
Одночасно з авангардом боролися й інші кораблі російської ескадри. Фрегат «Кинбурн» удалими пострілами двічі запалював турецький вице — адміральський корабель, що прагнув підійти на виторг Гассан — паші. У результаті влучного вогню чорноморських моряків ворог не став намагатися продовжувати бій. В 5 годин вечора флагманський корабель вийшов з бою й став відходити. Це послужило сигналом для всього ворожого флоту. Бій закінчився відступом супротивника
Морська баталія при острові Фидониси з’явилася першим бойовим хрещенням Севастопольської ескадри — основного бойового ядра молодого чорноморського флоту. Успіх російського флоту в бої був досягнутий сміливістю й відвагою чорноморських моряків, їх високою бойовою виучкою й майстерністю. «Я сам дивуюся моторності й хоробрості моїх людей, — писав Ушаков. — Вони стріляли у ворожі кораблі не часто й з такою вправністю, що здавалося, кожний учиться стріляти по меті, снаравливаясь щоб не втратити свій постріл».
Висока майстерність у бої виявили командири кораблів, і насамперед командир авангарду Ф. Ф. Ушаков, що був фактичним керівником всієї ескадри. Якщо до бою при Фидониси багато турецьких воєначальників уважали російських моряків недосвідченими й нездатними для бою у відкритому морі, то успіх у цій морській баталії найкраще свідчив про підготовленість російського Чорноморського флоту до рішення складних бойових завдань
Бій при Фидониси мало важливі наслідки. Дотепер турецький флот мав панування на Чорному морі, не дозволяючи росіянином кораблям робити далекі походи. Рейси російських кораблів обмежувалися прибережними районами, переважно між Керчю, Севастополем, Херсоном. Після ж бою, коли ворожий флот уперше був змушений відступити перед російською вітрильною ескадрою у відкритому морі, положення змінилося. У вересні 1788 р. загін крейсерських судів під командуванням Д. Н. Сенявина вийшов у перший бойовий похід до берегів Туреччини. Російські кораблі перетнули все Чорне море, досягли Синопа й пройшли уздовж турецького узбережжя, обстрілюючи приморські опорні пункти
Незабаром після бою при Фидониси на чолі Севастопольської ескадри був поставлений контр — адмірал Ф. Ф. Ушаков; у березні 1790 р. він був призначений командуючим Чорноморським флотом
Ставши на посаду командуючого, Ушаков стикнувся з величезними труднощами, залишеними в спадщину його попередниками. На кораблях і в базах був великий некомплект команд, багато матросів боліло через погане харчування й жорстоке звертання офіцерів. В Адміралтействі протягом багатьох попередніх лет був «хаос невимовний, крайня невідомість у всіх готівках». У базах відчувався великий недолік вітрил, щогл, такелажа, якорів. Не вистачало артилерійського озброєння. «Тут багато в чому перебувають великі недоліки», — доповідав Ушаков князеві Потьомкіну. «Різних припасів і матеріалів, те ж і лісів, особливо рідкої й густої смоли, тут зовсім ні, також медикаментів не тільки на судах, але й у госпіталі не є», — писав він головному інтендантові флоту
Адмірал Ушаков діяльно приступився до підвищення боєздатності флоту і його активних дій проти ворога. Однак ні з боку Потьомкіна, ні з Петербурга він не одержував того, що було гостро необхідно для вдосконалювання все галузей флотського господарства. Витрачаючи величезні суми на різноманітні особисті потреби, царський уряд зневажало насущними потребами флоту. Справа доходила до того, що «по відсутності при севастопольському флоті грошової скарбниці» Ушакову доводилося вкладати в будівництво флоту особисті засоби. «Доходжу до такої крайності, — писав він улітку 1790 р. — що змушено закласти власний будинок».
Ф. Ф. Ушаков розумів, що боєздатність флоту залежить, насамперед, від рядових матросів. Він високо цінував довіру матросів до нього. «Усяка довіра їх до мене робить мої успіхи», — говорив він. Постійна турбота про екіпажі кораблів була найважливішою вимогою Ушакова, що він пред’являв до всіх командирів кораблів. Велику увагу приділяв він здоров’ю матросів, поліпшенню їхнього харчування й побутових умов на кораблях і на березі. Установивши один раз, що матроси, що перебувають у госпіталі, погано харчуються, Ушаков наказав конторі севастопольського порту «ужити всіляке старання, щоб кращим змістом підкріпити людей і привесть у здоров’я». Офіцерів, які не бажали піклуватися про особовий склад, він строго карав
Щоб постійно підвищувати бойова майстерність екіпажів і готовити їх до боротьби із сильним і досвідченим супротивником на море, адмірал Ушаков велику увагу приділяв навчанню особового складу. Бойова підготовка будувалася на найбільш раціональних прийомах. Він розробляв інструкції й керівництва, у яких викладав свої вимоги до навчання моряків, насамперед — учити в складні умовах
Кораблі в будь-яку погоду виходили в море, проводили там вітрильні, артилерійські, абордажні й інші навчання. «Рекомендую командуючим, писав адмірал Ушаков в одному з наказів, — привчати служителів (матросів) до швидких бігань по снастях. Віддачу й збільшення вітрил наказати робити з відмінною швидкістю». Майстерність чорноморських моряків неухильно росло, що підвищувало боєздатність флоту не менше, ніж поповнення його новими бойовими кораблями…
Адмірал Ф. Ф. Ушаков був передовим представником російської військово-морської школи й вніс великий вклад у розвиток військово-морського мистецтва. За 44 роки своєї військової служби він перебував у море протягом 40 кампаній. Під його командуванням моряки Чорноморського флоту не знали поразок і одержали ряд чудових перемог у морських боях. Так само як А. В. Суворов в армії, Ф. Ф. Ушаков багато зробив у розвитку форм і методів бойової підготовки моряків, він навчав їх не «плац — парадним» прийомам, а тому, що потрібно для успішного ведення бою із сильним супротивником
Література:
Б. И. Звєрєв. «Сторінки військово-морського літопису Росії»