В. е. Вацуро «Готичний роман у Росії» Епізод з історії російського байронізму («Вампір»)

В. е. Вацуро "Готичний роман у Росії"
Епізод з історії російського байронізму («Вампір»)

- досить примітне явище в історико-літературному відношенні. Він зберігся в зошиті, що містить у собі протоколи й рукописи добутків, читаних у засіданні відомого в 1820-е роки петербурзького салону С. Д. Пономаревой, що носив назву "С. Д. П." - "Стан друзів освіти" (абревіатура збігалася з ініціалами господарки). Суспільство це, як і стосовні до нього рукописні матеріали (і в числі їхній названий зошит), уже були предметом вивчення, частково публікувалися А. А. Веселовским і останнім часом автором цих рядків1;побуту, і, бути може, найбільше - для вивчаючий російсько-французький і російсько-англійський літературний зв'язки. Справа в тому, що "Уривок: (З Лорда Байрона)", як озаглавлений публикуемий фрагмент у рукописі, є першим з відомих російських перекладів "Фрагмента" Байрона, що представляє собою авторський варіант знаменитого "Вампіра", що одержав популярність у переказі-переробці Дж. Полидори. Переклад підписаний "Ар... н", тобто "Арфин" - псевдонім, під яким виступав у дружнім суспільстві О. М. Сомів, надалі відомий прозаїк пушкінського оточення, найближчий помічник А. А. Дельвига по виданню "Північних квітів" і "Літературної газети", а на початку 1820-х- активний учасник літературного кружка А. Е. Ізмайлова, керованого їм Вільного суспільства аматорів словесності, наук і мистецтв, "домашнього" філії Суспільства - пономаревского кружка - і измайловкого журналу "Добромисний". У цей час він веде полеміку з "сполучником поетів" - Дельвигом, Баратинським, Кюхельбекером, Плетньовим - і різко критично настроєний до романтичних тенденцій "нової школи поетів" - насамперед Жуковського і його учнів. У той же час власну його позицію не можна визначити як антиромантичну в точному змісті: він виявляє явне тяжіння до поезії Байрона, а через два роки виступить як автор однієї із самих помітних теоретичних робіт 1820-х років - великої статті "Про романтичну поезію" (1823), написаної під явним впливом г-жи де Сталь і перейнятої ідеями цивільного романтизму.) тоді, коли ми починаємо відновлювати конкретну обстановку, умови й причини його появи

* * *)"Вампір" відома, і ми торкнемося її тут лише в тій мері, у якій вона знадобиться нам для наших безпосередніх цілей. У червні 1816 р. компанія подорожуючих англійців, серед яких були Байрон, Шеллі й особистий лікар і секретар Байрона Джон Вільям Полидори ( 1795-1821), зібралася на віллі Диодати біля Женевського озера скоротати непогожі вечори; Байрон запропонував, щоб кожний із присутніх розповів історію про примар. Сам він розповів "Вампіра". Сюжет його усного оповідання був оброблений доктором Полидори, і в 1819 р. "Вампір" був опублікований в Англії як повість Байрона у квітневій книжці журналу "). У квітні того ж року паризький журнал "Galig)"Фрагмент" ["Augustus Darvell"], що має дату "17 червня 1816 р.", він послав Д. Меррею 15 травня 1819 р. "Посилаю вам початок своєї повісті, - писав він у супровідному листі, -можете судити, як вона схожа на те, що видав м-р Колберн. Якщо побажаєте, можете надрукувати її в "единбургском журналі" (Вильсона й Блеквуда), указавши чому й постачивши поясненням, яке порахуєте потрібним. Я не продовжив її, як видно по даті"3Джерело: Література Освіти )"Фрагмент" був надрукований у тому ж році, але не в "единбургском огляді", а як додаток до виданою окремою книжкою поемі "Мазепа" і "Оді до Венеції"4.)"Вампіра" Полидори з великою передмовою автора, написаним у формі приватного листа, де повідомлялися відомості про його спільну подорож з Байроном і про історію повести. До цього видання був прикладений і справжній байроновский "Фрагмент"5. Майже одночасно виходить французький переклад А. Фабера за назвою "Вампір, повість, переведена з англійського, із творів лорда Байрона": тут не було ні "Фрагмента", ні навіть листа-передмови Полидори. з якого читач міг установити авторську приналежність "Вампіра"6.)"Вампіра" як переклад повести Байрона, а надалі сам варіював цю тему. Стаття Нодье була в Росії відома: очевидно, до неї сходять рядка "Євгенія Онєгіна", присвячені "замисленому Вампірові": "Британської музи небилиці / Тривожать сон отроковици..."7. Для "Вампіра" починається смуга нечуваного літературного успіху. Поряд зі справжніми поемами, він включається в 2-й тім перші повні зібрання творів Байрона французькою мовою, що в 1819 р. починає видавати знаменитий паризький книговидавець Ладвока: перекладачем був молодий літератор, майбутній активний пропагандист англійської романтичної літератури у Франції Амедей Пишо (Amedee Pichot, 1795-1877), у співробітництві з езебом де Саллем (Eusebe de Salle); із другого видання Творів Байрона вони обирають собі єдиний псевдонім-анаграму "А. Е. de Chastopalli"8.)"Вампіра" у Франції й одночасно роком містифікацій. У лютому виходить двотомний роман Сиприена Берара (Cyprie), стародавнього знакомца А. Пишо, "Лорд Рутвен, або Вампіри, роман С. Б., виданий автором Жана Сбогара й Терези Обер", відразу ж перевиданий. 27 лютого "Joumal des Debats" проголосив його автором самого Нодье, що виступив зі спростуванням. Відзвуки цієї полеміки чулися на сторінках журналів ще в серпні; але ще раніше Нодье, Кармуш і Жоффруа переробили цей роман у мелодраму; прем'єра її відбулася 13 червня 1820 р. в Theatre de la Porte Sai) вересня 1819 р. Д. М. Княжевич, що жив у той час у Відні, записав у своєму щоденнику, що приїхав князь Щербатов з А. К. Свєшниковим, Сомовим і Туманским і вони разом зробили прогулянку по місту11. Очевидно, Сомів, подібно Кюхельбекеру, виконував обов'язки секретаря; але, на відміну від останнього, у нього збереглися з його патроном майже домашні відносини, що тривали й після їхнього повернення в Росію; його щоденникові записи 1821 р. повні згадуваннями про князя і його сімейство, у колі якого Сомів проводив цілі дні12. З початку жовтня 1819 р. він живе в Парижу й проводить тут кілька місяців; його січневий лист-кореспонденція 1820 г. ще носить калу "Париж"; 5 (17) квітня він відправляє лист уже із Дрездена13. Усередині маленької російської колонії встановилися, очевидно, досить тісні дружні відносини; у всякому разі, у щоденниках 1821 р. Сомів з надзвичайною теплотою пише про Туманском: "... мій милий Василь вертається з подорожі й уже в дорозі; якісь новини він привезе з Парижа?" (запис від 2 червня). У серпні він повідомляє С. Д. Пономаревой: "Мої друзі, Шидловский і Туманский, повернулися..."14)- Кюхельбекер, Сомів і Туманский - перебували в центрі літературного руху. Ю. Н. Тинянов з можливою повнотою зібрав дані про французькі літературні й політичні зв'язки Кюхельбекера. Але Кюхельбекер приїхав у Париж наприкінці березня (н. ст.) 1821 р. 15, коли Сомова вже у Франції не було, і застав тільки Туманского. Про времяпровождении ж росіян літераторів у Парижу в 1819-1820 гг. ми маємо у своєму розпорядженн
і розрізненими й здебільшого непрямі відомості. Ми знаємо, втім, від них самих, що в цей час вони посилено відвідують спектаклі, концерти, виставки; докладні описи паризьких театрів ми знаходимо в кореспонденціях Сомова й Туманского, поміщених в "Добромисному"16. Туманский відвідує як вольнослушателя "Коллеж де Франс", де читають Кузен, Араго, П. - Ф. Дону й ін.; у Лувре він бачить нову картину А. - Л. Жироде-Триозона "Пигмалион і Галатея", про яку повідомляє в згаданому листі до видавця "Добромисного" у листопаді 1819 р.; про надзвичайний успіх картини писав у грудні 1819 р. і Сомів17; на цього художника пізніше звернув увагу Кюхельбекер18; ранній його роботі - "ендимион" - Туманский присвячує свій паризький вірш ("Картина Жиродета")19. Художні інтереси трьох літераторів як би сходяться в одній крапці. Про те, наскільки жваво відгукується Туманский на найбільш значні явища літературного й політичного життя Парижа, свідчить, зокрема, його переклад "Священного сполучника народів" Беранже: ці вірші, у короткий час снискавшие особливу популярність, були новинкою: вони з'явилися наприкінці 1818 р. в "Мінерві"20, що уважно читали росіяни "либералисти". З видавцями "Мінерви" буде в 1821 р. зустрічатися й Кюхельбекер. Очевидно, тоді ж Туманский здобуває томик віршів А. Шенье (Poesies d "A) 21.

Кореспонденції й наступні публікації Сомова вказують на надзвичайно широке коло його літературних зв'язків і враженні, а також переглянутих їм видань. Він перекладає з "L"Hermite de Lo), "L'Hermite e) - з "Recueil de l'Academie des Jeux Floraux de I812" (Toulouse)22. Є підстави думати, що за діяльністю цієї "Тулузской Академії словесності" (як Сомів перекладав її метафоричну середньовічну назву) він стежив досить уважно: про це говорить хоча б його переклад "Смерть лицарів Храму": (Із трагедії Ренуара "Les Теmрliегs". дія 5, явлlt;ениеgt; последlt;нееgt;), надрукований в 1821 р. -23 Джерело: Література Освіти )24;драматург стало її членом25.


Загрузка...