В. е. Вацуро «Готичний роман у Росії» Епізод з історії російського байронізму («Вампір»)

25 Segu F. L'Academie des Jeux Floraux et le roma)"Історії..." французькою мовою в перекладі С. - Тома й Л. Ф. Жоффре (Jauffret) вийшли в Парижу в 1819 р. Спільна робота Сомова із С. - Тома відбита в сатиричному куплеті Баратинського й Дельвига "Співаки 15-го класу" ("Піймавши в Парижу Сен-Томаса, я з ним історію скропал" - Дельвиг А. А. Соч. Л., 1986. С. 273). С. - Тома не знав по-російському, і йому перекладали текст построчно спочатку К. С. Сербинович, потім Сомів. Про продовження їхнього знайомства свідчить лист Сомова до С. Д. Пономаревой у серпні 1821 р. "С. - Тома тут, щоб розповідати мені про свої пригоди в Італії й Іспанії, щоб нагадувати мені про свою прекрасну батьківщину й час від часу докучати мені градом гострот і каламбурів" (Вацуро В. е. С. Д. П. С. 154, оригінал по-фр.). У зто час С. - Тома шукав у Росії місця гувернера, секретаря або бібліотекаря, і Карамзин повідомляв И. И. Дмитрієву: "Можеш сміло хвалити його як розумного, знаючого, приємного, чесного француза" (Листа Н. М. Карамзина до И. И. Дмитрієва. Спб., 1866. С. 322). Можливо, по його ж рекомендації С. - Тома на початку 1822 р. був секретарем у гр. Лаваля (дуже короткий час); крім того, Карамзину вдалося виклопотати для нього одноразова допомога в 10 тис. руб. (Там же. С. 324, 325). Свій роман "Розлука на вісім днів..." С. - Тома в 1822 р. посилав Дмитрієву, що відповів комплементарним листом (Дмитрієв И. И. Соч. Спб., 1895. Т. 2. С. 280-282). ДО 1825 р. ставиться другий лист Дмитрієва до С. - Тома із вдячністю за послане йому твір "L'i). В 1831 р. Сен-Жюльен, видавець газети "Le Furet", просив дозволу передати її С. - Тома із правом на видання й з перейменуванням в "Le Мігоіг"; дозвіл був отриманий (РГИА. Ф. 777. O), але вже в 1832 р. С. - Тома передав його г-же Плюшар, що знову клопотала про зміну назви й програми, у чому їй було відмовлено (Там же. № 484, 1832 р.). Пізніше С. - Тома був бібліотекарем Тифлисской публічної бібліотеки, у чині титулярного радника; він умер в 1857 р. (див.: Барамидзе А. А., Ватейшвили Д. Л. П. И. Иоселиани. Тбілісі, 1978. С. 50).

27 Добромисний. 1821. № 14. С. 76, 77; Там же: Додаток до № 19/20. С. 23, 24.

28 Там же. № 19/20. С. 39-69.)-120; див. також: Вісник Європи. 1821. Ч. 121. № 23 (груд.). С. 213-221. Про критич. відкликання в "Revue..." см.: Esteve Е. Byro) // Добромисний. 1821. № 16. С. 211, 212. Перед текстом загл. помилково: "До Світі".)- 1840-х рр.: (Етюди й розвідки) // Російсько-болгарські фольклорні й літературні зв'язки: В 2 т. Л., 1976. Т. 1. С. 240, 241.

34 Про вдачі й звичаї морлаков або слов'ян далматских: Соч. Абата Форти-Са / [Пер.] О. Сомів // Соревнователь. 1818. Ч. 4. С. 17-56.

35 Див.: Сомів О. Куполів вечір. Київ: Дніпро, 1991. С. 205, 206.

36 [Polidori J.) Le Vampire: ). В обох бібліографічних виданнях псевдонім перекладача розкривається як "е. де Салль", що вимагає корекції після розвідок Л. Биссона.

37 Le Vampire... Paris, 1820. P. 5.

38 Див. зміст книг, що вийшли, перших видань: Esteve Е. Op. cit. Р. 527; порівн.: Bisso)" [Pichot). Paris: Ladvocat, 1821. T. 4 (стор. ненум.); порівн.: Byro).

42 Листа різних осіб до И. И. Дмитрієва: 1816-1837. М., 1867. С. 60.

43 Остафьевский архів. Спб., 1899. Т. 1. С. 281, 282.

44 Старовина й новизна. Спб., 1906. Кп. 11. С. 41.

45 Про історію його пізнішого перекладу П. Киреевским див. нашу ст.: Непогоже літо в Женеві, або Історія однієї містифікації // АРС: Тематич. вип. "Безодня". Спб., 1992. С. 36-63.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector