Варвара й катерина в драмі А. Н. Островського «Гроза»
В 1856 році Островський брав участь в «Літературній експедиції», організованої Морським міністерством з метою вивчення побуту й характерів приволзьких жителів, які займаються рибальством і судноплавством. Островський взяв на себе дослідження побуту жителів Верхньої Волги. Матеріали його спостережень послужили основою для створення циклу добутків. Одна із цих п’єс — драма «Гроза».
«Гроза» була почата в червні й закінчена 9 жовтня 1859 року. В 1860 році вперше
Опублікована в журналі «Бібліотека для читання». 31 жовтня 1859 року дозволена для
Сцени, прем’єра в Малому театрі відбулася 16 листопада 1859 року. «Гроза» викликала буру
Відгуків і знайшла найширше визнання на сцені й серед критиків не тільки в нашої
Країні, але й за рубежем
Катерина — центральний персонаж драми. З її допомогою Островський хотів показати побут і духовне життя провінційного містечка, життя, типову для того часу. Вільній волелюбній душі доводилося дуже важко. А Катерина була вільнолюбної, як птах. Її відрізняє сильний характер, рішучість. І в той же час у неї була тонка, чутлива душа. Виросла вона в сім’ї, де неї любили й розуміли, а в заміжжі вона як птах у клітці, і не може упокоритися із приниженням свого достоїнства в сім’ї чоловіка
Бориса вона любить глибоко й не боїться в цьому зізнатися принародно. Але слабка й легкодуха людина не змогла відстояти своє почуття. Катерина відчуває самітність
Смерть Катерини — це своєрідний виклик домостроев-щине, непокора Кабанихе. «А вуж коли дуже мені тут опостинет, так не удержать мене ніякою силою. У вікно
Викинуся, у Волгу кинуся. Не хочу тут жити, так не стану, хоча ти мене ріж!»
Інший жіночий тип в «Грозі» — Варвара, що майже позбавлена почуття відповідальності за свої вчинки, їй незрозумілі розривання Катерини: «А по-моєму: роби, які хочеш,
Тільки б шито так крито було». У той же час Варвара жалує Катерину: «Молоду тебе
Заміж-Те віддалили, погуляти-те тобі в дівках не довелося: от у тебе серце-те й не
Натупалося ще». Вона неї розуміє, але не до кінця. І всі тому, що виросла вона в іншому середовищі. «І я не ошуканка була, так вивчилася, коли потрібно стало».
П’єса дозволяє нам побачити два типи російських жінок: що вміють, як Варвара,
Пристосовуватися до будь-яких умов і тип чистих, глибоких натур, які не бажають терпіти приниження їхнього достоїнства, які намагаються, як Катерина, своєю смертю розворушити мир «темного царства».