Твір по літературі: «Василь теркин» — поема про бійця До вас, що впали в тій битві світовий За наше щастя на землі суворої, До вас, нарівні з живими, голос свій Я перетворюю в кожній пісні нової А. Т. Твардовский Талановитий поет, прозаїк, критик, публіцист Олександр Трифонович Твардовский, придя в літературу в середині тридцятих років, заявив про себе як самобутня й талановита людина, що добре знає традиції російської поезії й класичної літератури. Всенародну любов і визнання поет одержав у роки Великої Вітчизняної війни, коли з’явилися його вірші, присвячені протистоянню радянського народу загарбникам. Тоді ж пишеться його сама знаменита поема «Василь Теркин». Вона стала солдатською поемою, уклала в собі целую енциклопедію життя бійця на фронті. Головне її завдання полягає в показі боротьби людей заради миру, заради життя Головний герой поеми, втілений в образі Василя Теркина. — народ на війні в найрізноманітніших ситуаціях і епізодах.
Твардовский зумів створити типовий образ російського солдата, з його плюсами й мінусами. Він створив живої людини. Перед нами з’являється воїн, що любить свій народ, свою Батьківщину. Він не жалує своєї крові для неї. Теркин може знайти вихід із самого скрутного стану й жартом скрасити фронтові труднощі. Він любить пограти на гармоні й сам послухати музику на привалі.
Теркини були завжди, у будь-яку війну. Саме на таких солдатах і тримався дух російського воїнства Теркин — росіянин, пізнаваний характер, товариш по роботі, сусід по квартирі. Зараз же він — товариш по війні й окопу. Він шилом голиться й димом гріється. У будь-якій ситуації він намагається залишатися людиною, хоче зберегти в собі людське, добре, а не озлобитися, не озлобитися. У його характері утвориться сплав життєвого й фольклорного початку.
Працюючи над образом Теркина, поет намагався зберегти об’єктивність, не нав’язувати своїх поглядів і симпатій. Поема дивно не ідеологізована Міркуючи про знищення танка, Теркин побоюється: Раптом він зі слепу роздавиться Адже не бачить ні риса По мірках того часу, по поданнях деяких письменників тої пори радянська людина тільки й чекав того, щоб віддати життя за Сталіна, за Батьківщину. Теркин дивиться на все це простіше, народний^-народному-по-народному. І йому починаєш довіряти. Герой просто оживає на очах: Не вибухнемо, так прорвемося Живі будемо, не помремо… Теркин використовує нормальну народну мову, на якому розмовляли всі солдати У поемі немає єдиної композиційної основи. Вона зібрана з окремих главок. Кожна глава — це закінчений добуток. І друкувалися глави окремо в кожному номері фронтової газети.
Єдність поемі надає загальна тематика — життя воюючої людини, звичайного, земного, але й » чудо-людини», що не втрачає віри в себе, у товаришів, у прийдешню перемогу: Тим шляхом ідуть суворим Що й двісті років тому Проходить із рушницею кремінним Росіянин трудівник-солдатів Неодноразово в поемі звучить думка, що війна — це праця. Праця важкий, смертельно небезпечний, але необхідний і почесний: Бій іде святий і правий, Смертний бій не заради слави, Заради життя на землі Теркин у поемі даний у різних ситуаціях. Він на привалі, у бої, у російській лазні, за їжею. Але завжди це пізнавана людина, яких багато навколо. Завдяки їм, простим солдатам-піхотинцям, що не жалували себе, що отдали життя за Батьківщину, Росія відстояла мир на землі: Ішов солдат, як гили інші, У невідомі краї: «Що там, де вона, Росія, По який рубіж: своя?..» Важкими дорогами війни пройшов сам Твардовский. Його герой прошагал від західної границі Росії до Москви, а потім у зворотну сторону до Берліна: Нині мовлення Оберлине.
Жарту ладь,- подай Берлин И давно вуж не в спомині, Скажемо, древнє місто Клин У поемі немає голосних фраз, якихось із ряду геть вихідних учинків. Війна — це кров, біль, втрати. Щоб перемогти, потрібно ставитися до всьому філософськи, терпляче. Говорячи про героя поеми, необхідно сказати про його прізвище. Теркин — тертий, терплячий. Але в тім-те й сила російської людини, що він терплячий, тертий, на багато чого здатний. А тому — переможець. Твардовский навмисно знижує героичность і самовідданість Теркина: Загалом, битий, тертий, палений, Раною мічений подвійний, У сорок першому оточений, По землі він ішов рідний Поема з’явилася своєрідним літописом війни.
Вона писалася для бійців і про бійців. У неї ввійшов і глава, де автор розповідає читачеві про смерть («Смерть і воїн»). Теркин у ній героїчно переносить прихід смерті. Рятує його незвичайна сила духу й кмітливість. Він перемагає смерть Твардовский показав у своєму добутку моральну силу російського солдата, силу народного характеру, привів читача до усвідомлення величі російського воїна. Поема назавжди залишиться одним із кращих добутків про Велику Вітчизняну війну