Вічна суперечка иешуа з пілатом

Вічна суперечка иешуа з пілатом

Главам, присвяченим Иешуа й Понтію Пілатові, у романі М. А. Булгакова "Майстер і Маргарита" приділяється незначне місце в порівнянні з іншою книгою. Це всього чотири глави, але вони саме є тією віссю, навколо якої обертається все інше оповідання

Оповідання про Пілата й Иешуа коштує, якщо говорити про первісне сприйняття, осторонь від інших глав. Але насправді весь роман, включаючи сюди й "древні" глави, - єдине гармонічне ціле

Оповідання про зустріч Пілата з Иешуа належить перові Майстра, що з'являється в книзі не із самого початку, а в той момент, коли читач уже склав думку про його утвір. Майстер створив героїв, і все-таки вони живуть незалежно від нього. Спочатку читач взагалі не підозрює про зв'язок між Москвою тридцятого років і Древнімершалаимом.

Відразу в другому розділі автор, як у крижану воду, "кидає" читача в події майже двохтисячорічної давнини. Тільки що на Патріарших ставках мирно розмовляли два цілком звичайних чоловіки й дивний професор з різними очами, і раптом "у білому плащі із кривавою подкладкой" з'являється прокуратор Іудеї Понтій Пілат. Це ім'я знайомо, звичайно, кожному. Не потрібно довго ворожити, що це за людина. А от ім'я Иешуа - загадково, воно не на слуху в людей. Хоча асоціація із Христом виникає ще до того, як ми довідаємося ім'я затриманого, котрого привели на суд до Пілата. Булгаков навмисно уникає проводити явні паралелі Иешуа із Христом, як це: факти біографії, батьки, вік. Однак прототип Иешуа Га-Ноцри не викликає сумніву

Для прокуратора спочатку Га-Ноцри - звичайний присуджений. Дивний арештант називає прокуратора "доброю людиною". Ще ніхто не дозволяв собі такого! І Пілат з якоюсь насолодою говорить, що, навпроти, його вважають злим чудовиськом. Це не лякає й не дивує арештанта, його, здається, нічим неможливо здивувати. Далі відбуваються ще більш незвичайні речі - ув'язнений допомагає Пілатові попоратися з нестерпним головним болем. Верней, не допомагає, але пророкує, що вона пройде, і й дійсно відбувається. Із цього моменту пробуджується інтерес Пілата до незвичайного укладеного

Иешуа починає говорити. У його вуста автор вклав свої таємні думки. Адже роман "Майстер і Маргарита" проголошує звичайні, але загублені багатьма людські цінності - справедливість, моральність, добродетельность. Иешуа говорить прості речі: всі люди добрі, потрібно любити їх, довіряти ім. Говорить і про те, що людське життя непідвласна іншій людині

Иешуа вгадав, що прокуратор недовірливий, замкнутий у собі, самотня людина. Пілатові краще всіх відомо це. Бажаючи сховати свій подив і розгубленість, прокуратор нагадує Га-Ноцри, у чиїх руках його життя. Дивно, але того це зовсім не лякає: "перерізувати волосок" життя може тільки той, хто його "підвісив". Пілат сміється над цим, але або вірить сам у свій сміх? Хоча чисто по-людськи Иешуа боїться болю, боїться майбутньої страти й просить відпустити його. І все-таки перевага прокуратора перед ним ілюзорно, скоріше, в'язень має владу над своїм суддею

Бесіда з Га-Ноцри перевертає всю душу Пілата. Від байдужості не залишилося й сліду, він почуває правоту співрозмовника в їхній суперечці й уже хоче врятувати його - адже це в силах прокуратора. Надія на порятунок залишається навіть після того, як в'язневі звинувачують в образі кесаря. На жаль, ув'язнений не хоче відрікатися від своїх слів, а Пілат з боягузтва, з остраху зруйнувати кар'єру (яка не приносить йому радості), але найбільше зі страху перед імператором не може допомогти Иешуа. Страта неминуча

Але або закінчена суперечка Пілата з Иешуа? Чи закінченого мучення прокуратора (адже він сам мучається винесеним вироком)? Иешуа вмер, а Пілата всюди, завжди переслідують слова про те, що один з головних людських пороків - боягузтво. Прокуратор знає, що це - правда, і слова були сказані для нього. Сказавши це, Иешуа все-таки простив Пілата перед смертю, але той сам себе не може простити

Пілат бачить тільки один спосіб надолужити свою провину - убивство Іуди, зрадника. Він справді робить убивство, але й це не приносить полегшення. Ця спроба надолужити злочин, доконаний з боягузтва, спізнилася. Головної помилки не виправити ніколи.

Пілат знає: Иешуа був ні в чому й ніколи не винний, він був прав у всім. З його вуст звучала істина. Прокураторові немає спокою ні вдень ні вночі. Дев'ятнадцять сторіч він чекає прощення. І він буде прощений один раз "у ніч на неділю", тому що Бог прощає всіх. Знову підтверджується біблійна істина: "Каяттям - очистимося".

Суперечка Иешуа з Пілатом, по великому рахунку, не був протистоянням. Прокуратор вірив ув'язненому. Иешуа знав істину, любив людей, філософія його була проста й немудра. За це він прийняв свій хрест. А що ж прокуратор, погрязший у трупах, що не знав жалості й пощади? Він повірив Иешуа й теж був розп'ятий (тільки сам собою), і хрест його був ще важче. Пілат адже покаране не за те, що послав засудженого на страту, а за те, що зробив учинок, що йде врозріз із його совістю. Борг велів зробити зовсім інше. Легкодухий учинок був зроблений всупереч власній волі й бажанням, з одного тільки боягузтва

Роман "Майстер і Маргарита", безумовно, є сатирою, але сатирою зовсім особливого сорту - морально-філософської. Булгаков судить своїх героїв по рахунку людської моральності. Для нього незмінний закон справедливості, по якому зло неминуче підлягає відплаті, а искреннее каяття - покаранню. У цьому істина


Загрузка...