Твір по літературі: Відмітні риси пушкінського романтизму Пушкін часто підкреслював свою незгоду з найбільш ходовими й розповсюдженими визначеннями романтизму «Скільки я не читав про романтизм, всі не те», — писав він своїм друзям. У шостому розділі «Євгенія Онєгіна», написаної в 1826 році, Пушкін, «цитуючи» сумовиті передсмертні вірші Ленского, зауважував: Так він писав темно й мляво (Що романтизмом ми кличемо, Хоч романтизму отут нітрохи Не бачу я; так що нам у тім?) Роз’яснення цьому іронічному зауваженню поет дав небагато пізніше, в 30-е роки, заявивши, що романтична література це необов’язково «всі добутки, що носять на собі печатка зневіри й мрійності». Погляди Пушкіна на романтизм можна назвати антикласичними. Ті, що писали «за всіма правилами парнасского православ’я», заслужили осудження поета. Стругаючи система правил класицизму, уважав Пушкіна, занадто сковує, не дозволяє розвити в достатній мері уява. Більше того, він затверджував, що романтична школа «є відсутність усяких правил, але не всякого мистецтва». Пушкіна із презирством і осудом ставився до всіх літературних канонів. Звідси і його слова, висловлені в посланні «До Родзянке»: Ти обіцяв про романтизм, Про сем парнасском афеизме, Поговорити ще із мною… Пушкін розглядав романтизм як скасування класичних правил.
І часто називав романтиками тих письменників, які відмовилися від «класичних» форм. З погляду його естетических теорій відмітною рисою поета-романтика є розрив із загальноприйнятими нормами й зразками. Із цієї причини Пушкін відмовився назвати романтиком французького поета Анд-Ре Шенье. И, навпаки, зараховував до романтиків Данте, Шекспіра, Сервантеса, Ґете Що стосується романтичного героя Пушкіна, то він аж ніяк не сумовитий і не розчарований. Скоріше навпаки: романтичному героєві поета далекі ці почуття, йому властиві бурхливі страсті й незвичайні пригоди Незвичайне в людині, у природі, у формі добутку — от головні теми, проблеми й принципи пушкінського романтизму. Звідси й незвичайні картини природи в його добутках: молдавські степи, морські пейзажі Криму. Пушкіну був властиво опис життя й побуту «незвичайних» народів: кримських татар, циган У романтичних творах Пушкін протиставляв сумовитий, одноманітної дійсності яскраві різноманітні образи.
Цим самої він, як видно, хотів вийти від повсякденності Від того, що найбільше Пушкіна займало незвичайне в людині, вона звернувся до проблеми людських страстей Саме зображення незвичайних страстей визначало собою всі елементи ідейно-художньої структури романтичних творів Пушкіна, відокремлюючи його романтизм від інших видів романтизму першої чверті XIX століття