Придя до влади, Петро починає свої реформи. Він діє жорстоко, навіть занадто жорстоко, він реалізує свої задуми без обліку думок народних мас. Петро насаджує звичаї, далекі російському народу, і народ стихійно протестує проти цього. Таким протестом з’явився стрілецький бунт. Причиною цього бунту послужило насамперед нерозуміння народом політики пануючи, неприйняття тих методів, якими він користувався. Жорстока розправа над учасниками стрілецького бунту є яскравим прикладом того, що держава як і раніше не хоче бачити душі народної, як і раніше вважає його сліпим знаряддям у своїх руках. Якщо народ не розуміє реформ, проведених державою, це завжди обертається насильством, жорстокістю, кров’ю Зовсім інша сторона взаємин народу із владою з’являється перед нами в описі війни, що веде Росія зі шведами.
У цих сценах на перший план виступає патріотизм народу, його стійкість, здатність принести себе в жертву в благо Батьківщини. У цей^-те моменти зникає пропасти між народом і державою. Держава стає частиною народу. Цар Петро зливається зі своєю армією. Він допомагає своїм солдатам тягти пушки, візки під час переходів, перебуває в самій гущавині бою в сутичці з ворогом. Цар воює простим бомбардиром. Протистояння ні, немає государя і його слуг.
Є тільки російський народ, єдиний, могутній, що розкриває всі свої кращі якості Незважаючи на першу поразку під Нарвою, уже через лічені роки російська армія розбиває непереможні корпуси шведів. І вустами пануючи саме народ дає гнівну одповідь фельдмаршалові О’гильви, що не бажає бачити дисциплінованості й боєздатності в російському воїнстві.
Сцена облоги Нарви демонструє повне єднання влади з народом, приведшее до остаточної перемоги. І глибоко символічно, що саме Меньшиков, виходець із народних мас, придумав військову хитрість, що дозволила взяти казавшуюся неприступної міцність Нарву Відвоювавши у шведів устя Неви, Петро вирішує будувати тут нову столицю. Будівництво Петербурга зажадало колосальних сил і напруги російського народу.
Основна трагедія в тім, що влада знову бачить у народі лише засіб, лише знаряддя для втілення своїх задумів. Це обертається незлічимими стражданнями, загибеллю сотень людей, новим ростом протистояння народу паную. Влада знову не знаходить іншого засобу реалізації своїх планів, крім насильства. Петербург росте на борошнах, на костях тисяч каторжан і кріпаків Тут дуже характерний образ каторжанина Федьки Умийся Брудом. Разом з ним автор протестує проти сваволі влади, уседозволеності, відносини до людей як до винтикам державної машини. Відносини між народом і державою в нашій країні дуже суперечливі.
Правдивий художник Толстої показав їх у різноманітті, у всій складності. Автор роману «Петро Перший» вирішує для себе проблему взаємин народу й влади однозначно. Він заперечує насильство держави над народом, чим би воно не виправдувалося