Борис Шапиро Ізраїль
- Він був «вірний боргу»… І тому роками не віддавав його. Листи на гілці поступово засихають, а от опалі — гниють. Він «увійшов у її положення»… А вийшов із Загса. Він «співав із чужого голосу», …але якого! І в білі ночі люди роблять чорні вчинки. Голими руками його не візьмеш, а от голими грудьми… Не треба бути ейнштейном, щоб зрозуміти, що ціна ковбаси щодо зарплати — досить відносна. Діти — наші квіти. А батьки — вази, у яких вони ростуть.Його лінія життя не піддавалася законам геометрії. Він був великий аматор поринати на глибину, але мілко плавав. Тільки в Загсе розумієш ціну волі. Коли він «відкривав рот», багато хто закривали ока. А коли він «закрив очі», багато хто відкрили рот. У кожного є свій «стеля». Але не в кожного є своя «дах».Поринав він глибоко… але плавав дрібно. У Росії сьогодні: «герой нашого часу» — це бандит «того часу». І легкий флірт може викликати важкі наслідки. Стільки геніїв визнали тільки після смерті, що хочеться вмерти прямо зараз. Спочатку гриміли його слова, потім він сам «загримів». Якщо життя — це відрядження, то день народження й день смерті прошу вважати одним удень. За задоволення треба платити, за невдоволення — розплачуватися. Не дай боже, щоб дитячий белькіт закінчився старечим. Він з радістю ділився з іншими чужим горем. «Все краще — дітям!». А те, що залишається — старим. Історія для того й пишеться, щоб її можна було переписати. Одні народжуються «з даром». Інші — просто даром. Математика: все життя він складав і множив, а після смерті всі відняли й поділили. У світі високих технологій сірника так і залишилися незамінні. Він любив її безумно, а коли прийшов час «любити з розумом», вони розсталися. Бджолина сім’я — прототип мафіозної: весь мед — у будинок, супротивникові — жало. Девіз окулярів: «Дивися в обоє!». Ворон воронові око не виклюет… А заклює запросто.
Представляємо для часток клінік