Він «Ліру присвятив народу своєму»

Він «Ліру присвятив народу своєму»

Микола Олексійович Некрасов - великий російський поет другої половини XIX сторіччя. Звертаючись до теми Росії, Пушкіна й Лермонтов бачили велич народу, широту російських земель, але для Некрасова Росія - це насамперед селянство, що знемагало під гнітом поміщиків. Поезія Некрасова пов'язана з виступами народу проти своїх гнобителів. У Миколи Олексійовича головним героєм став мужик - простий росіянин селянин, годувальник. По власному вираженню Некрасова, його Муза - рідна сестра селянки:

Учорашній день, години в шостому,

Зайшов я на Сінну;

Там били жінку батогом,

Селянку молоду

Ні звуку з її груди,

Лише бич свистав, граючи...

И музі я сказав: "Дивися!

Сестра твоя рідна!"

Некрасов співчуває народу, співчуває йому, жалує. Скільки болю чується у вірші "У дорозі", коли мужик розповідає поетові про свою дружину:

Самому мені невесело, пан:

Розтрощила лиходійка-дружина...

Багато віршів Некрасов присвятив простій росіянці жінці-селянці:

Три важкі частки мала доля,

И перша частка - з рабом повінчатися,

Друга - бути матір'ю сина-раба,

А третя - до труни рабові покорятися

И всі ці грізні частки лягли на жінку російської землі. Поет не тільки побачив важку частку російської жінки, але й розповів про гордий тип "величної слов'янки". Він горював про її долю, але й пишався її красою й силою:

У грі її кінний не словит,

У нещастю не злякається - урятується

Коня на скаку зупинить,

У палаючий будинок увійде

Недарма на похоронах Некрасова дві жінки-селянки йшли поперед всієї процесії з вінком "Від російських жінок".

Важкі й похмурі картини народного життя малює Некрасов у своїх віршах "У дорозі", "Забуте село" і т.п.:

Умерла Ненила; на чужий землице

У сусіда-шахрая - урожай сторицей...

Некрасов ненавидів самодержавство й любив простий люд. Ці мотиви пролунали в його вірші "Міркування в парадного під'їзду", що не допускали до друку п'ять років. Першим надрукував його Герцен у своєму журналі "Дзенькіт". У цьому вірші Некрасов кличе народ "прокинутися":

Де народ, там і стогін...

ех, серцевий!

Що ж значить твій стогін нескінченний:

Ти прокинешся ль, виконаний сил,

Иль, доль корячись закону,

Усе, що міг, ти вже зробив,

Створив пісню, подібний до стогону,

И духовно навіки почив?

Некрасов у своїх добутках не тільки опирався на російську народну творчість, але й продовжив традиції Радищева, Гоголя, зображуючи народ реалістично. Використовує він і досягнення Тургенєва, які у своїх "Записках мисливця" показав яскраві селянські портрети. "Орися, мати солдатська", "Калістрат" і інші вірші розкривають духовний вид селянина. Поет поклоняється працьовитості народу, цінує його кмітливість, розум, широту душі, але він виділяє й іншу сторону - тьму, неосвіченість, звичку до рабства, холопство окремих селян. Свій вірш "Залізниця" Некрасов присвячує роботі селян. На думку генерала, народ - це нічого не гідні й не значущі створення, тварин. Але Некрасов уважає по-іншому. На його думку, народ - це творець, творець і духовних, і матеріальних цінностей. Некрасов кличе селянство до дії:

Винесе все - і широку, ясну

Грудьми дорогу прокладе собі

"Кому на Русі жити добре" - це поема Некрасова про народ. В очах автора селяни - богатирі. У цій поемі Некрасов розповів про всі сторони життя селянства: народженні дитини, крестинах, весіллю, похоронах, роботи, голоді, поротті й т.д. Життя селян бідна й безрадісна. Про це говорить один з героїв, Яким Нагой:

А горі наше міряли?

Роботі міра є?

Вино валить селянина,

А горі не валить його?

Робота не валить?

Причина вбогості в тім, що за спиною селянина коштують три пайовики: Бог, цар і пан. Поет показує й слабкі сторони народу: смиренність, прагнення залити своє горе вкабаке.

У кожного селянина

Душу, що хмара чорна -

Гнівна, грізна - і треба б

Громам гриміти оттудова,

Кривавим лити дощам,

А все вином є на результаті

Некрасов засуджує й холопство. Він дає цьому дуже точну характеристику:

Люди холопського звання -

Сущі пси іноді:

Чим тяжчай покарання,

Тим їм милею добродії

Але все-таки не всі селяни вбогі й забиті. Є й такі, котрим набридло так жити. Ці люди представляють силу народу. Поет вірив, саме в таких селян

Багато сучасників Некрасова писали про народ. Їхнього Твір навчили поважати мужиків. Але Некрасов уперше створює добутки не тільки про народ, але й для народу. Поет призиває народ до революції, до скинення поміщиків. Його Твір - це пам'ятник революційно-демократичної поезії


Загрузка...