Віра Засулич
Справі Віри Засулич передували наступна подія: 6 грудня 1876 р. відбулася демонстрація молоді на площі в Казанського собору в Петербурзі. У процесі демонстрації був арештований і потім присуджений до каторжних робіт студент А. З.
Боголюбов.
13 липня 1877 р. у будинок попереднього висновку в Петербурзі, де в дуже тяжких умовах утримувалися підозрювані по «справі 133-х», приїхав градоначальник Трепов. Тут перебували люди, багато хто з яких уже відсиділи за ґратами по трьох-чотирьох року й були хворі
(«Справа 133-х» розглядалося в 1877-1878 гг. Особливою присутністю Правительствующего сенату. Воно почалася наприкінці 1873 р. як справа про пропаганду й незабаром розрослося в ряд штучно зв’язаних між собою справ, що виникли в 37 губерніях і у війську Донському. Це був самий великий політичний процес у царській Росії
Число арештованих по «справі 133-х» перевищувало 4 тисячі.) Як тільки Трепов увійшов у двір, йому на очі попалися троє ув’язнених, у тому числі й Боголюбов. Поровнявшись із Треповим, вони зняли шапки й поклонилися. Обігнувши будинок, Боголюбов з товаришами знову зустрівся із Треповим, але другий раз вирішив уже не здороватися. Однак Трепов закричав: «У карцер! Шапку геть! «- і зробив рух, маючи намір збити з голови Боголюбова шапку
Студент відхитнувся, і від різкого руху шапка звалилася з його голови. Більшість видевших це вирішили, що Трепов ударив Боголюбова. Пролунали лементи, стукіт у вікна. Тоді Боголюбовnа прилюдно було наказано сікти. Реакція ув’язнених була миттєвою. Почався тюремний бунт. Із заґратованих вікон у Трепова стали кидати все, що можна було кинути
Звістка про те, що трапилося, швидко облетів весь Петербург. Поповзли слухи, що Боголюбову дали не 25 розг, а сікли до втрати свідомості
Уже в різних місцях різними людьми готувався замах на Трепова.
Слухи про цю подію дійшли й до Віри Засулич, що народився у дворянській сім’ї, але, незважаючи на це, що була активним діячем революційного руху. На неї це зробило враження не покарання, а наруги, викликаного якоюсь особистою злістю. Вона чекала, чи не відгукнеться суспільство хоч чим-небудь, але все мовчало, і в пресі не з’явилося більше ні слова. Ніщо не заважало Трепову або кому-небудь іншому знову й знову робити такі ж розправи. Тоді, не бачачи ніяких інших засобів до цієї справи, вона зважилася, хоч і ціною своєї загибелі, довести, що не можна бути впевненим у безкарності, так надлаючись над людською особистістю. Страшно підняти руку на людину, але Засулич зважилася це зробити. На прийомі в градоначальника вона стріляла в нього, але лише ранила. Медики дали висновок: постріл був зроблений в упор, рана належить до розряду тяжких
Подія 24 січня розбурхало всю Росію. Різні шари суспільства ставилися до Засулич і Трепову по-різному, але здебільшого народ не любив Трепова. Особливо сильне враження від цього першого терористичного акту було в ліберальної нього частини
Наслідок у справі Засулич велося швидко, і до кінця лютого було кінчено. Голова Петербурзького окружного суду Анатолій Федорович Коні одержав від міністра юстиції розпорядження призначити справу до розгляду на 31 березня за участю присяжних засідателів
Влади робили на Коні сильний тиск для того, щоб він вплинув на присяжних, і ті винесли обвинувальний вирок. Було запропоновано навіть вилучити справу в присяжних і передати його в Особливу Присутність. Але Коні не йшов ні на які поступки владі. Справа пішла всуд.
Був визначений склад суду. До складу присяжних увійшли 9 чиновників, 1 дворянин, 1 купець, 1 вільний художник. Старшиною присяжних був обраний надвірний радник Лохів. Обвинувачем призначили товариша прокурора Петербурзького окружного суду Кессель. Засулич заявила, що обирає своїм захисником присяжного повірника Александрова
Александров вирішив використовувати своє право на відвід присяжних
Із що з’явилися 29 присяжних захисник мав право відвести шістьох
Стільки ж міг відвести й обвинувач, але він відмовився від свого права й тим самим полегшив положення захисника. За законом тепер захисник міг відвести й ще шістьох присяжних, не відведених обвинувачем. У результаті залишилося 18 присяжних засідателів
Рівне в 11 годин ранку 31 березня 1878 р. відкрилося засідання Петербурзького окружного суду. Діяння Засулич було квалифицировано по статтях 9 і 1454 Укладення про покарання, що передбачало позбавлення всіх прав стану й посилання в каторжні роботи на строк від 15 до 20 років. В обвинувальному акті не було навіть натяку на політичний характер справи, і проте кара за вчинене запропонована була досить жорстока
На тлі безбарвної, по загальному визнанню, мовленню обвинувача на цьому процесі мовлення захисника Александрова з’явилося великою подією громадського життя. Ні до цього, ні послу він ніколи не вимовляв таких блискучих і приголомшливих мовлень. Його мовлення було опубліковано у всіх газетах і навіть переводилися на іноземні мови
А. Ф. Коні напутствовал присяжних і, по суті, підказав їм виправдувальний вирок. Він чітко уявляв собі всі ті негоди, які могли бути пов’язані з виправданням Засулич, — адже цар і міністр юстиції жадали від його будь-якими шляхами домогтися обвинувального вироку, — але це його не страшилося
Оголошуючи опитний аркуш, старшина встиг тільки сказати «Не винувата». Лементи захвату, ридання, оплески, тупіт ніг — усе злилося в один крик. Нарешті зал стих, і Коні оголосив Засулич, що вона виправдана, і що наказ про її звільнення буде підписаний негайно.
Незабаром Засулич вийшла з будинку попереднього висновку й потрапила прямо в обійми юрби. У юрбу кинулася поліція, почалася перестрілка. Засулич встигла зникнути на конспіративній квартирі й незабаром, щоб уникнути повторного арешту, була переправлена до своїх друзів Вшвецию.
Імператор у той же день повелів дочка відставного капітана дівицю Віру Іванівну Засулич узяти під варту й містити її в будинку попереднього висновку надалі до особливого розпорядження. Але, на щастя, виконати це веління вже не вдалося
Для Анатолія Федоровича Коні почався довгий період опали
Гнів імператора був настільки великий, що він не пощадив і міністра юстиції — граф Смалений незабаром був звільнений зі свого поста «за недбале ведення справи В. Засулич».
Звістка про виправдання Засулич була з більшим інтересом зустрінута не тільки в Росії, але й за рубежем. Газети багатьох країн миру дали докладну інформацію про процес. Присяжні відмовилися обвинуватити ту, котра зважилася протиставити насильству насильство, вони відмовилися підписатися під політикою душения всякого самостійного прояву суспільної думки й життя
Печатка буклетів, журнали, печатка брошур.