Вірш А. А. Фета «Весняний дощ» (сприйняття, тлумачення, оцінка) А. А. Фет заслужено й широко відомий як тонкий лірик, чуйний художник, що створив яскраві, незабутні картини природи, відбивши сложнейшие переживання людської душі. Фета-Лірика не цікавили суспільні й політичні проблеми сучасності, за що його, як представника «чистого мистецтва», засуджували й висміювали революційно-демократичні літературні діячі. Головними для поета стали «вічні» теми: природа, любов, краса. Його вірші музичні, його образи хвилюють звуками, заходами, вони майже відчутні, зримі, як прекрасні яскраві миті життя.
Природа у Фета одухотворена й гармонічна душі людини, вона взаємозалежна з настроєм і світовідчуванням ліричного героя вірша. Як писав сам А. А. Фет у передмові до третього випуску віршів «Вечірні вогні», вона хотів би знайти в поезії «притулок від всіх життєвих скорбей», і таким притулком стає для нього насамперед природа, її невловимий мир, пронизаний думкою про красу й вічність Вірш А. А. Фета «Весняний дощ» звичайно датується 1857 роком. Навіть якщо є якісь спірні моменти у визначенні його дати, відразу ясно, що це шедевр зрілого майстра пейзажної лірики, що сумели вихопити і яскраво запам’ятати одну невловиму мить життя. Поет малює картину весняного дощу, теплого й святкового. Дощ починається поволі, непомітно: Ще світло перед вікном, У розриви облак сонце блищить, І горобець своїм крилом, У піску купаяся, тріпотить.
Звичайна картина сонячного весняного дня, нарочито мирна й побутова. Настання дощу протипоставлене цьому спокою, але картина не створює враження чого-небудь похмурого й хмурого, навпроти, вона пронизана теплом, сонцем, відчуттям радості: А вуж від неба до землі, Гойдаючись, рухається завіса, І начебто в золотий пилу Коштує за нею опушка лісу Порівняння й епітет («начебто в золотий пилу») робить враження прозорості й тепла, а подальша картина створює відчуття чистоти й свіжості: Дві краплі бризнули в скло, Від лип запашним медом тягне, І щось до саду підійшло, По свіжих листах тарабанить Фарби, звуки, заходи — все це наповнює невелике по обсязі вірш, що складається всього із трьох строф, яскравістю й новизною емоційного сприйняття миру. Дуже просте по своїй синтаксичній побудові й по наявності художніх засобів, використовуваних автором, вірш є живим підтвердженням відомої думки про те, що все геніальне просто. Фет зумів у трьох строфах не тільки образно й зримо передати картину весняного дощу, але й створити неповторний емоційний настрій тепла, весняної свіжості, радості ліричного світовідчування.