Твір по літературі: Вірш А. Блоку «Входжу я в темні храми..» Символіст А. А. Блок обесмертил своє ім’я створенням циклу віршів про «Прекрасну Даму». У них — чиста отрочна любов до прекрасного, лицарське смиренність ідеалу, мрія про піднесену любов, що була засобом для проникнення у вищі мири, для злиття з доконаною вічною Жіночністю. Цикл віршів про «Прекрасну Даму» присвячений коханій А. А. Блоку. Любові Дмитрівні Менделєєвій згодом, що стала його дружиною. Це — молитва, звернена до Володарки Всесвіту, Вічної Жені, святий. І одним з найбільш проникливих і таємничих віршів, я вважаю шедевр «Входжу я в темні храми».
Входжу я в темні храми Роблю бідний обряд Там чекаю я Прекрасної Дами У мерехтінні червоних ломпад. Перший рядок вірша набудовує читача на щось містичної, потойбічної, властивої обителі неземної істоти, Прекрасної Дами, Величної Дружини, одягненої в білі одяги й далекої всієї земної трясовини Обряд присвяти в лицарі Прекрасної Дами ліричний герой уважає бедним у порівнянні з найбагатшою духовністю його ідеалу. Великолепнийше показане внутрішній стан ліричного героя за допомогою образної деталі — червоних лампад. Червоний — колір любові й тривоги. Герой любить свій ідеал, але випробовує тривогу перед її появою. Далі тривога ліричного героя наростає («Тремчу від скрипу дверей…»), тому що в уяві його зримо виникає її образ, сон про неї, осяяний аурою святості, створений самим Блоком. Образ Прекрасної Дами — безтілесний, фантастичний, але він виникає так часто перед поетом, що він уже звик споглядати неї в божественних одягах. Її поява приносить у ліричну душу героя заспокоєння, він бачить навколо себе посмішки, чує казки, у його уяві виникають казкові сни.
Всі його почуття відкриті для натхнення сприйняття всього того, що він бачить і чує. Ліричний герой знаходить гармонію. Він захоплено викликує: ПРО, Свята, як ласкаві свічі, Як втішні твої риси Мені не чутні ні взохи, ні мовлення Але я вірю — Мила Ти Замилування переповняє душу оповідача. Лексичний повтор підсилювального «як» підкреслює милування, преклоніння юнака — поета перед досконалістю. Метафоричний епітет «ласкаві свічі» — теперішнє поетичне відкриття Блоку.
Героєві «не чутні ні подихи, ні мовлення» своєї коханої, безтілесного духу, але споглядаючи втішні риси, що дарують радість і заспокоєння серцю, що піднімають душу й дають натхнення, він вірить, що вона — Мила. Підсилювальний розділовий знак — це тире — обрушує на коротке «ти» величезний наголос, що підтверджують незаперечність ідеалу поета. Мрія Блоку об зустрічі із Прекрасною Дамою зводилася до відходу з реального миру, повного трясовини, болота, «чорних будинків», «жовтих» ліхтарів, невартих людей, для яких «щира в провині», в обмані слабких, беззахисних, у наживі й користі, В ідеальний мир, населений чистими створеннями, близькими кидеалу. Вірш робить величезне враження на читача своєю силою оповідання, беззавітними почуттями отрока — лицаря Блоку, достатком образотворчих виразних засобів, що розкривають у повному обсязі внутрішній стан Ліричного героя, що показують обстановку, що оточує поета, і створює той релігійний, містичний колорит. У тексті присутній безліч слів, що мають яскраве емоційне фарбування, піднесеному, церковній лексиці (храм, лампада, риза, Втішно), вони підкреслюють виняткову врочистість і значимість подій для поета. Образ Прекрасної Дами дуже багато значив для Блоку, він боготворив її, але пізніше Муза Вічної Жіночності покинула творця, поступившись місцем чистої, самовідданої й відданої любові Кродине.