Хомичев Б. Кельтомания
«вибраного кружка», у числі яких філософ Девид Юм, политеконом Адам Смит, учені, поети, лорди, марять про відродження великої традиції Шотландії. Один із друзів приводить в «кружок» молодого самородка — поета Джеймса Макферсона, сина фермера, але нащадка древнього гірського клану XI століття. Блер вражений його перекладами декількох стародавніх гельских балад — стільки в них сили й поезії! А Джеймс розповідає, що в гірських селищах Північної Шотландії, де він живе, усе ще говорять на гельском мові кельтів і ведуть уклад досить далекий від англійських віянь. І там таких балад і поем можна знайти предосить! Хью Блер негайно організує підписку, споряджає значну експедицію на батьківщину Джеймса й призиває його особисто перевести все, що вони знайдуть. Молодий поет довго відмовляється, уважаючи неможливим точно й без перекручувань передати сучасною мовою дух і силу стародавніх пісень. «Кружковци» переконують Джеймса тільки тим, що приховувати ці скарби, які, будучи оприлюднені, збагатять увесь утворений світ, — зрада Шотландії!
Джерело: Література Освіти )- короткими прозаїчними фразами без рими, але з дивовижними прикрасами-епітетами. Автором поем Блер повідомляє воїна й барда Оссиана — «шотландського Гомера» III століття, сина легендарного короля фениев Фингала. Уже будучи сліпим старцем, Оссиан оплакує збіглі золоті часи й оспівує подвиги древніх героїв. На відміну від кельтських оригіналів і від створінь Гомера, поеми Макферсона наповнені лірикою й духом романтизму, його особистим відношенням до всього. Його піднесені герої живуть і діють поза побутом і з’являються як якісь ідеальні носії високих етичних і естетических цінностей.
Джерело: Література Освіти )»Поем Оссиана», нібито знайдених через півтори тисяч років, відразу ж почалася полеміка: багато хто сумнівалися в їхній дійсності. Але дотепер ця містифікація офіційно не викрита, тому що Макферсон так і не представив оригінальних гельских рукописів і їх поки ніхто не виявив. Проте задум Хью Блера вдалася — небувала хвиля «кельтомании» виплеснулася за межі Британії й пройшлася по всій Європі, накривши навіть далеку Росію! Оссианизмом «заразилися» Вальтер Скотт, Томас Мур, лорд Байрон, поети «Озерної школи», але найбільше германці — Гердер і поети «Бури й натиску». Навіть Ґете змусив свого Вертера сказати: «Оссиан витиснув з мого серця Гомера. У який мир уводить мене цей велетень! Блукати по рівнині, коли навкруги бушує бура й із клубами туману, при тьмяному світлі місяця, жене душі предків слухати з гір крізь ревіння лісового потоку приглушені стогони парфумів з темних печер і сумні нарікання дівчини над чотирма замшілими, що поростили травою каменями, під якими спочиває полеглий герой, її коханий!»
Джерело: Література Освіти )»Вертера» в 1781 році Оссиан прийшов у Росію, і незабаром з’явилися «Поеми древніх бардів» — вільний переказ «Поем Оссиана», виконаний А. Дмитрієвим. На цьому перекладі виховувалося покоління майбутніх декабристів. Свої перекладання й наслідування Оссиану-Макферсону залишили в літературі всі російські поети від Державіна й Карамзина до Пушкіна й Лермонтова, що, до речі, сам був прямим нащадком древнього шотландського барда Лермонта.
Джерело: Література Освіти )»кельтомании» в історії — у Середні століття кельтські сюжети широко поширилися завдяки трубадурам, труверам і романам про лицарів Круглого стола, тепер завдяки Блеру й Макферсону вони знову обійшли всю Європу. Причому в обох випадках у цих сюжетах оживали ідеї близькі сучасникам і їхньої душі, що торкали: у романах «Круглого стола» — ідеали шляхетних лицарів і прекрасних дам, служіння й пошуків внутрішнього Грааля, у поемах Макферсона — елегійний колорит, «радісна скорбота», тяга до надзвичайне й чудесному, повернення до Природи і її парфумів, доблесть, мудрість і високі почуття воїнів, бардів, фениев. Одним словом, все те, що розуміється під словом «оссианизм».
Джерело: Література Освіти )- і наприкінці п’ятидесятих років XX століття завдяки ланцюжку чудесних подій і особистостей древні перекази стали оживати знову.
В 1955 році вийшла у світло трилогія «Владар Кілець» Дж. Р. Толкина. Причому книга була написана ще в 1949 році, але тільки через шість років найшлися видавці, готові понести заради її будь-які збитки, ніхто адже не обіцяв такого божевільного тріумфу! Толкин пожвавив для нас чарівний мир ельфів і гномів, людей і магів, королів і героїв, живих лісів, рік і каменів, що живуть по одним законах, що записано в древніх книгах, і борються за одне Світло… ех, якби не «залізна завіса», ця книга могла б стати настільної під час нашої «відлиги», могла б угамувати спрагу багатьох!.. Але почекаємо ще 30 років, а поки повернемося в стару добру Європу.
Десь у Бретані один дивак по ім’ю Йорд Кошевелу, простий службовець міністерства фінансів, кожну вільну хвилину присвячує справі всього свого життя — реконструкції й відтворенню кельтської арфи в Бретані, звідки цей шляхетний інструмент на той час давно зник. І от перша арфа зібрана, але Йорду цього мало — він вишукує звідкись засобу й налагоджує ціле виробництво по випуску арф!
А тим часом його маленький син уже виступає з кельтською арфою перед публікою. «Коли мій батько натягнув першу струну, я був заворожений її звуком», — згадував Алан Стивелл, прозваний «бретонським друїдом». Так він знаходить свій інструмент і разом з ним — своє покликання. В 15 років він уже записує перший альбом.
Надворі великі 60-е -час музичної (і не тільки) революції, що потім назвуть «золотим століттям музики». Новонароджений рок-рух виводить на сцену талановиту плеяду поетів і музикантів і дає нові широкі можливості для впливу на душі молоді і її об’єднання. Багато музикантів черпають натхнення в традиційній музиці й образах, збережених легендам. Стивелл і його численні послідовники бачать чудовий спосіб відродження інтересу до них, аранжуючи звучання арфи, волинки, флейти, скрипки з електричними гітарами.
Не можна не згадати й інших новаторів, родоначальників «кельтського» фолк-долі, всі вони по-своєму чудові й унікальні й давно сталі «живими легендами»: Shieftai), Silly Wizard, Pla), що співає тихими голосами лише під акомпанемент гітари, захоплено слухають цілі стадіони!
Ця музика прийшла до нас із неймовірно древніх часів, з інший світу — і, поки вона з нами, двері в мир кельтів відкрита для всіх, хто захоче в нього ввійти. Невипадково багато музикантів, починаючи з виконання традиційних кельтських мелодій, поступово стали складати власні, мало отличимие від оригіналів по красі й глибині
Прорвися крізь верес, немов олень у лісистій долині,
Перенеси мене в ті дні, що я знавав,
І ночі, коли ми співали, немов небесний хор,
Про життя й часи мису Кинтайр.
Посмішки на сонечку й сльози в дощ
Усе ще повертають мене туди, де залишилися мої спогади
Іскорки мерехтливих вугіллячок піднімаються усе вище й вище
І начебто переносять мене на мис Кинтайр.
Це — слова пісні Підлоги Маккартни, що стала неофіційним гімном Шотландії і яку виконують величезні оркестри бойових волинщиков під час всіх національних свят.
Джерело: Література Освіти )»залізної завіси» третя хвиля кельтомании разом із книгами Толкина, волинками й кельтською арфою докотилася й до Росії. У нас з’явилася безліч колективів, що грають традиційну музику народів Британії й Бретані або добре стилізовану авторську, наприклад: Si Mhor («Мешканці Пагорбів»), Art Ceilidh, Tele