«Хто собі друзів не шукає, самому собі він ворог» Ці слова Шота Руставели — золоті. Адже без друзів людин не може жити. До кого ти підеш, коли на душі важко? До друга, звичайно. У нас зараз входить у моду мати свого психотерапевта, до якого можна сходити, розповісти про щось наболілому.
Але я думаю, що не кожний зможе вилити душу перед практично незнайомою людиною. А от близький друг у нас — немов рідний. Він вас і вислухає, і допоможе чим-небудь Я вважаю, що життя без друзів дуже нудний. Ну що це за життя: навчання, будинок і знову навчання або робота?! Так само голова навкруги піде. Добре мати друзів, але краще, коли маєш деяких друзів, але таких, які за тобою у вогонь і воду підуть, чим багато друзів «на хвилинку». Коли в тебе є що їм дати, або коли вони тебе бояться, тому що ти сильніше.
Таких друзів потрібно побоюватися. Є дуже гарне прислів’я: «Явний ворог — полбеди, а невірний друг — теперішнє лихо». І ще один аспект — старість. Поки ти молодий, повний сил, ти з головою йдеш у роботу, у сім’ю. І відсутність друзів непомітно. Але коли ти постарів, пішов на пенсію, діти роз’їхалися — ти залишаєшся один, без друзів.
Але ж самітність наближає смерть. Ти постійно один, на всіх гарчиш, сидиш у чотирьох стінах, і тобі хочеться вмерти. А ті, у кого є друзі, постійно гуляють разом, ходять друг до друга в гості — їм добре, і старість не так помітна Люди, піклуйтеся про себе — шукайте й бережіть друзів!