Художня своєрідність роману Г. Горького «Мати»
Сам Горький жанр свого Твір не позначив, однак можна затверджувати, що це — роман. Хоча на відміну від традиційного російського роману в цьому Твір практично відсутній любовний сюжет, досить скромна роль приділяється описам природи, і фінал відкритий. Як видно, «Мати» почасти нагадує роман, але не цілком відповідає класичним зразкам цього жанру
Важливою особливістю книги є її агітаційна спрямованість, пряма орієнтація на читача. Незважаючи на ті що позиція автора щодо героїв чітко визначена, сам автор у Твір практично відсутній, усе дається очами Ниловни.
Гіркий постійно використовує в романі досвід, накопичений ранніми роками творчості. У наявності прикмети романтизму. У книзі «Мати» надзвичайно розвинена символіка, система контрастів: світло й тьма, прапор і стіна, Павло й судді, Рибин і поліцейські. Гіркий також уміло використовує звук і колір
Основна значима одиниця в Твір — людин. Сутність персонажів розкривається в їхній взаємодії один з одним. Вся книга — історія духовного розвитку людей, а тому побудовано вона як би на русі. Всі сюжетні лінії присвячені описи того, який же шлях людини в революції. Постійний мотив руху підкреслює духовне відновлення й розвиток кожної окремої особистості. Життя людей рівняється з рікою, що «рівно й повільно текла кудись мутним потоком року й року». Дні складаються, як «щабля сходів».
Художній простір Твір увесь час міняється. Дія книги починається в тісному світі слобідки, у кімнаті будинку Власових. Потім з’являються люди «з інший світу», з міста. Після цього ми бачимо першотравневу демонстрацію, село, засідання суду. Фінал книги — це сцена на вокзалі, звідки рейки ведуть людину у великий мир. Так поступово ідея Твір здобуває всесвітній масштаб
Отже, книга Г. Горького «Мати» — добуток, у якому всі художні засоби підпорядковані авторської завданням, ті ж, у свою чергу, були продиктовані духом нове часу.