Твір по літературі: Як багато в людині нелюдськості У повісті «Шинель» повествуется про долю Акакия Акакиевича Башмачкина, що проживали у двадцятих роках XIX сторіччя в Санкт-Петербурзі. Протягом всього свідомого життя Акакий Акакиевич служить переписувачем паперів в одній з адміністративних установ. Через уроджені властивості особистості й одноманітної бездумної роботи, він не тільки не розвиває, але, очевидно, втрачає багато рис, властивій розвиненій людській істоті. Всі інтереси його й радості зв’язані винятково з роботою, у якій для нього головне — простота й монотонність. Не можна навіть сказати, що Акакий Акакиевич по достоїнству цінує свою діяльність: він не може неї оцінювати, оскільки для нього практично не існує нічого іншого. Так само не можна сказати, що він по-справжньому відданий цієї діяльності, адже він не усвідомлює її значення. У той же час, було б несправедливо вважати, що робота, що витиснула з істоти Башмачкина всі інші інтереси, виконувалася їм машинально. Автор указує на любовне, ніжне відношення свого героя до справи переписування документів. Герой не машина для копіювання, а жива людина, у якому, хоча й спотворюються, але не винищуються кращі почуття Особливої уваги заслуговує приватне життя Акакия Акакиевича.
Вона вкрай убога й одноманітна. Пояснень цьому може бути наведене трохи: страх перед зовнішнім миром, слабість характеру, недолік розуму, можливо, що-небудь крім того. Так чи інакше, поза стінами свого департаменту Башмачкин не зауважує багато чого, що обертає на себе увага. У цьому йому допомагають постійні одноманітні, зв’язані все з тією же роботою фантазії.
Ужаснее всього тут те, що вже не перше десятиліття Акакий Акакиевич веде таке життя без зусиль над собою, по звичці, навіть не замислюючись над можливістю якого-небудь іншого времяпрепровождения! Коло людей, з якими контактує головний герой, і яким, як і більшість явищ, вона звично не зауважує, — його колеги. Їхні людські якості протипоставлені якостям Башмачкина, на противагу якому вони товариські, честолюбні. Однак же, судячи з рядків, які присвячені служащим «одного департаменту», і дозвіллю дрібних петербурзьких чиновників, можна укласти, що внутрішнє життя цих людей також убоге. Якщо Башмачкин замкнуть у своїй праці, що отупляє, то люди його суспільства, як показує автор, замкнуті в дрібних міщанських інтересах. Ці інтереси зводяться до того, щоб виглядати не гірше інших. У принципі, те ж можна сказати й про «значну особу», до якого звертається по допомогу Башмачкин. Цей, так сказати, середньої важливості чиновник свідомо не дає проявлятися кращим якостям своєї натури для того, щоб не принизити гідність недавно отриманого чина Тема нелюдськості в повісті «Шинель» зв’язана насамперед з тим, що внутрішня людська воля, воля почуттів і думок легко приноситься в жертву суспільним смакам і думкам, кастової кар’єрної пихи, або навіть просто одноманітної механічної діяльності