Твір по літературі: «Є жінки в росіян селеньях.. »(2) Великого російського поета Н. А. Некрасова можна назвати співаком свого народу, тому що всі його добутки наповнені болем і тривогою за долю кріпаків, а також замилуванням їх високими щиросердечними якостями. Особливе місце у творчості поета займає образ росіянці жінки Є жінки в російських селищах Зі спокойною важливістю осіб, З гарною силою у движеньях, З ходою, з поглядом цариць… Ці селянки не тільки величні, але й по-російському прекрасні. Черпаючи сили в праці й нескінченних просторах рідної землі, «цвіте красуня, миру напрочуд». Однак зовнішня краса — не саме головне її достоїнство. Господарська, роботяща, вона «по буднях не любить неробства». Будь-яка робота спориться в спритній і Вмілій жіночій руках, навіть чоловікам за нею не погнатися: Я видивал, як вона косить: Що змах — те готовий копиця!
Не втрачаючи цілковитого самовладання навіть у самих складних ситуаціях селянського будня, ця дивна красуня «і голод, і холод виносить, завжди терпляча, рівна». Печатка «дельности строгої внутрішньої сили» визначає її відношення до праці, сім’ї, оточуючим людям У чому ж її секрет? Чому, ідучи «тією же дорогою, який весь народ наш іде», вона залишається чистої й світлої, веселої у свята й серйозної в будень, завзятої й непохитної, здатної «не злякатися» навіть у найбільшому лиху? Н.
А. Некрасов сам дає відповідь на це питання: У ній ясно й міцно свідомість, Що весь їхній порятунок у праці, И праця їй несе воздаянье: Сімейство не б’ється внужде. Прекрасна дружина, чудесна мати, дивна господарка… Так в образі «величної слов’янки» поет втілив найкращі жіночі риси, які цінувалися у всіх народів в усі часи