Євгеній онєгін — енциклопедія російського життя

Євгеній онєгін - енциклопедія російського життя

"Євгеній Онєгін" - вершина творчості А. С. Пушкіна. У своїй восьмій статті "Євгеній Онєгін" В. Г. Бєлінський писав: "Онєгін" є

Самий задушевний твір Пушкіна, саме улюблене дитя його фантазії, і можна вказати занадто на деякі утвори, у яких

Особистість поета відбилася б з такий полнотою, світле і ясно, як відбилася в "Онєгіні" особистість Пушкіна. Тут все життя, вся душа, вся любов його; тут його почуття, поняття, ідеали... Не говорячи вже про естетическом достоїнство "Онєгіна", ця поема має для нас, росіян, величезне історичне й суспільне значення". "Євгеній Онєгін" - унікальний добуток. Унікальним його робить широта охоплення дійсності, многосюжетность, опис відмінних рис епохи, її колориту. Саме це дало

Підстава В. Г. Бєлінському у своїй статті "Євгеній Онєгін" зробити висновок: "Онєгіна" можна назвати енциклопедією російського життя й найвищою мірою народним добутком". У цьому Твір відбилося сторіччя й сучасна людина". У ньому, як в енциклопедії, можна довідатися все про епоху: про те, як одягалися й що було в моді, що люди цінували найбільше, про що вони

Розмовляли, якими інтересами вони жили. В "Євгенії Онєгіні" відбилося все російське життя. Коротко, але лаконічно зобразив автор глуху поміщицьку провінцію, кріпосне село, панську Москву, світський Петербург, губернські міста (у подорожі Онєгіна). Пушкіна правдиво зобразив те середовище, у якій живуть головні герої

Його роману. Автор відтворив атмосферу міських дворянських салонів, у яких пройшла молодість Онєгіна. Згадаємо, як Пушкіна описує перший вихід Онєгіна у світло: Він по-французькому зовсім Міг висловлюватися й писав, Легко мазурку танцював И кланявся нenpuнуждeннo, Чого ж вам більше? Світло вирішило, Що він розумний і дуже милий. На мій погляд, такого роду ідеали були властиві ще панській Москві

Часів А. С. Грибоєдова, описаної в комедії "Горі від розуму". Що ж це? Невже нічого не змінилося? На жаль, немає. Як і тоді, у суспільстві панує нудьга, наклеп, заздрість. Як і тоді, люди витрачають свої внутрішні сили на плітки й злість. Це й породжує порожнечу думок,

Холодність серць, передчасне старіння душі й постійна суєта, що панує у світлі, перетворює життя людей в одноманітну й строкату, ззовні сліпучу, але в той же час позбавлену російського життя. Щиро вона зізнається Євгенію: А мені, Онєгін, блискучість ця, Ненависної життя мішура, Мої успіхи у вихрі світла, Мій модний будинок і вечори, Які в них?. Це суспільство перекручує душі людей, примушує дотримувати порядків, заведені у світлі. Саме через цього Онєгін убиває на двобої Ленского. Адже як би душу Євгенія не протестувала проти двобою, соціальні умовності все-таки взяли гору. І от суспільне мненье! Пружина честі, наш кумир! І от на чому вертиться мир! - викликує Пушкін. Світське суспільство в романі неоднорідно. Це й "світська риса", що перетворила погоню за модою в головний принцип життя, і в теж час коло людей, прийнятих у петербурзькому салоні Тетяни, є щирою інтелігенцією. Дуже вірно пояснює це протиріччя Юрій Лотман у своїх коментарях до роману: "Образ світла одержував подвійне висвітлення: з одного боку, мир бездушний і механічний, він залишався об'єктом обговорень, з іншого боку - як сфера, у якій розвивається російська культура, життя одухотворяється грою інтелектуальних і. духовних сил, поезією, гордістю, як мир Карамзина й декабристів, Жуковського :і самого автора "Євгенія Онєгіна", він зберігає безумовну цінність". Суспільство неоднорідно. Від самої людини залежить, прийме він моральні закони легкодухої більшості або кращих представників світла

Сам Пушкін належав до вищих аристократичних кіл. Тому в романі він зобразив, як Євгеній Онєгін витрачає свої кращі роки на бали, театри, любовні пригоди. Однак дуже незабаром Онєгін починає розуміти, що це життя порожня, що за "поза нею мішурою" не коштує нічого. Але, не вважаючи ні на що, цей герой коштує вище своїх ровесників. Саме це, на мій погляд, змусило Євгенія втратити інтерес до життя. Він упадає в глибоку нудьгу: Нудьга чекала його на стражі? І бігала за ним вона, Як тінь иль вірна дружина. Панська відраза до роботи, звичка до волі й спокою, безвільність і егоїзм - от і спадщинаа, що Онєгін одержала від "вищий світла". Провінційне суспільство з'являється в романі карикатурою на вище світло. Одна поява пари Скотининих на іменинах Тетяни змушує читачів сміятися крізь сльози. Адже ці герої вже не перший раз з'являються на сцені. За 50 років до появи на світло "Євгенія Онєгіна" ця пара було висміяно Фонвізіним у комедії "Недоук". Таким чином, Пушкіна показує, що за строк, що відокремлює сучасну Пушкіну провінцію від провінції, описаної Фонвізіним, нічого не змінилося. Представниками провінційного суспільства є сімейства Ларіних і Ленских. Пушкіна ретельно описує їхнього захоплення, те, як вони звикли проводити час. Вони не читали книг і жили, в основному, пережитками старовини. Пушкіна, розкриваючи характер батька Тетяни, писав: Батько її був добрий малий, У минулому сторіччі запізнілий, Але в книгах не видал шкоди; Він, не читаючи ніколи, Їх почитав простою іграшкою... Таке була більшість представників провінційного суспільства. Але на тлі цієї глухої поміщицької провінції автор зображує "милу" Тетяну, із чистою душею, добрим серцем. Чому ця героїня так несхожа на своїх близьких, на сестру Ольгу, адже виховувалися вони в одній сім'ї? Насамперед тому, що Тетяна багато читала, їй подобалося бродити серед дібров, мріяти, "вона любила на балконі попереджати зірки схід, коли на блідому небокраї зірок зникає хоровод..." Глибокою основою образа Тетяни є народності. Саме це допомогло їй перемогти вище світло, і в цій перемозі - стан перемоги духу народностей над усім йому конфронтуючої. Весь милий для Пушкіна вид Тетяни зближений з винятково поетичною російською природою, позбавленої екзотики. Звідси й виникає характерне протиставлення сільського життя героїні, повної тихих і поетичних привлекательностей, світській суєті, де героїня змушена

Носити маску холодної й увічливої ввічливості. Бєлінський писав: "Природа створила Тетяну для любові, суспільство перестворило її". На мій погляд, це не так. Потрапивши у світське суспільство, вона залишилася тією же чистою й піднятою Таней, відданої селу, своїй полиці книг, спогаду про свою няньку: Тетяна дивиться й нe бачить, Волненье світла нeнaвuдum, Їй задушливо тут..., вона мрією Прагне до життя польовий, У село, до бідних селян, У відділений куточок... Бєлінський уважає, що життя Тетяни - страждання, тому що весь її вид, її почуття й думки суперечать навколишнім її миром. Пушкіна вмів торкнути так багато чого, натякнути про настільки многом, що належить винятково до миру російської природи, до миру російського суспільства?" - відзначав Бєлінський у критичній статті. Я думаю із цими словами погодяться всі, адже ніхто, крім Пушкіна, не вмів так барвисто описати життя російського суспільства на настільки цікавій стадії розвитку. І я повністю приголосна з Бєлінським, що вважав "Євгенія Онєгіна" "енциклопедією російського життя". Роман А. С. Пушкіна вплинув на сучасну й наступну літературу. "Нехай іде час і приводить із собою нові потреби нові ідеї, нехай росте російське суспільство й обганяє "Онєгіна": як би далеко воно не пішло, але завжди буде воно любити цю поему, завжди буде зупиняти на ній виконаний любові й подяці погляд".


Загрузка...