Юрій Довгорукий — засновник Москви
1. Введення
Літописи й іноземні хроніки згадують більше 300 давньоруських міст і фортець. Серед них Лаврентьевской літописом під 1147 р. уперше названа Москва
Москва виникла в пору розквіту Древньої Русі, коли Володимир Мономах направив свого сина Юрія намісником північно-східного краю, зв’язаного торговельними шляхами зі Смоленськом, Новгородом, Полоцьком і із сусідньої мусульманської Булгарией. Москва як місто складалося в колі раніше відомих місцевих центрів, таких, як Ростов, Суздаль, Ярославль, Володимир. Москву Юрій велів зміцнити дерев’яною міцністю — Кремлем. Вона стала одним з важливих князівських центрів Володимиро-Суздальської Русі. Під час смут князів нова міцність була й збірним пунктом їхніх військ, і об’єктом їх взаємних споровши
Образ князя Юрія ми можемо уявити собі по нечисленних художніх і історичних добутках: романам Д. Еремина «Кремлівський пагорб» , П. Загребельного «Смерть у Києві» , по історичних працях Н. М. Карамзина, А. О. Ишимовой.
2. Образ князя Юрія в художній і історичній літературі
Образ Юрія Довгорукого в Літературі має неоднозначну оцінку. Князь Юрій, перший правитель багатого краю й засновник Москви, явно виявив прагнення до единодержавию на Русі, намагаючись поширити свою владу на головні міста півночі й півдня країни — Новгород і навіть Київ. За це він і одержав прізвисько Довгорукий
Н. М. Карамзин у своїй «Історії держави російського» описує його так: «… Георгій (Юрій) властолюбний, але безтурботний, прозваний Довгоруким, знаменитий у нашій Історії цивільним утворенням східного краю древньої Росії, у якому він провів всі квітучі лета свого життя. Поширивши там Віру Християнську, цей Князь будував церкви в Суздалеві, Володимирі, на берегах Нерли…, пожвавив дикі мертві пустелі знаменнями людської діяльності; заснував нові селища й міста… Але Георгій не мав чеснот великого батька; не прославив себе в літописах жодним подвигом великодушності, жодним дією добросердя, властивого Мономахову плем’я. Скромні літописці наші рідко говорять про злі якості государів, ретельно хвалячи добрі; але Георгій без сумніву відрізнявся першими, коли, будучи сином Князя настільки улюбленого, не вмів заслужити любові народної. Ми бачили, що він грав святостию клятв і хвилював виснажену внутрішніми незгодами Росію для вигід свого честолюбства. Одним словом, народ Київський настільки ненавидів Довгорукого, що, довідавшись про кончину його, розграбував палац і сільський будинок Князівський… Громадяни, не хотев, здається, щоб і тіло Георгиево лежало разом з Мономаховим, погребли оное поза містом, у Берестовской Обителі Спасу…» Судячи з опису Карамзина князь Юрій, незважаючи на ряд корисних для держави справ: підстава Москви, господарське зміцнення Суздальського порубежья, будівля церков та ін., був нічим не краще багатьох інших князів: був честолюбний, прагнув всіма правдами й неправдами одержати верховну владу в Києві, не користувався любов’ю народу
Але от зовсім інша думка. П. Загребельний у введенні до свого роману «Смерть у Києві» пише: «Князь Юрій Довгорукий відомий як засновник Москви. Уже за одне це він заслуговує вічної подяки нащадків. Хоча, на жаль, літописці, а пізніше феодально-буржуазні історики… не були справедливі у відношенні Юрія Довгорукого й зробили все для того, щоб знеславити його.
Факти ж свідчать про те, що Довгорукий був одним з виразників народного прагнення до єдності нашої землі, боровся за це до самої смерті
Боярство й церковники всіляко заважали Довгорукому в його діяльності, виставляючи проти нього таких слухняних їм князів, як Изяслав Київський. Вони не зупинялися перед найтяжчими злочинами, аби тільки знеславити Довгорукого, не допустити його в Київ…» Позитивне відношення автора до князя Юрій зовсім очевидно. У такому ж ключі зображується Довгорукий і в романі. У Загребельного Юрій — мудрий правитель, простій, весела людина, вона запанібрата звертається зі своїми людьми й тому любимо й поважаємо ними. Юрій діяльний: він не сидить без справи в Суздалеві, він постійно в поході де-небудь у непролазній глухомані, куди по вираженню головного героя роману лікаря Дуліба може забратися «або дурень, або князь» .
Також у позитивному світлі зображує Юрія Довгорукого Д. Еремин у романі «Кремлівський пагорб» . Але необхідно відзначити, що Юрій з «Кремлівського пагорба» небагато відрізняється від Юрія з «Смерті в Києві» . У романі Еремина Довгорукий менш схожий на просту людину. Тут Юрій дійсно Князь. Він строгий, але справедливий. Довідавшись, що збирач податків Федот всупереч князівському указу проганяв бурлак з поселення так ще й вимагав з них данина, він дуже розсердився — Федот був знятий з почесного місця й ледве не поплатився життям
Крім того, Юрій був мудрим політиком. У романі розповідається про боротьбу Довгорукого з боярами. Міркуючи на цю тему, він говорить, що в цій боротьбі переможе тільки той князь, що буде сильніше бояр в економічному, а не тільки у військовому плані. «Не можна з боярами сіктися, — говорить Князь, — і мова руки в’яже, і від мовлень голова летить!» . Юрій уважав, що той князь який тільки й знає, що сидіти в стольному місті так нарощувати дружину, незабаром або стане маріонеткою в руках бояр, або буде вижит ними. Довгорукого, як людини гордого, така перспектива ніяк не влаштовувала. Тому Юрій усіляко намагався зміцнити своя доля: будував нові міста й фортеці, розвивав ремесла, заселяв глухі райони полоненими в походах мужиками. Довгорукий любив свій народ, тому що розумів, що саме від нього і йде добробут і сила князя й держави. Саме завдяки «будівельній програмі» Юрія Довгорукого й була закладена Москва
3. Обставини утворення Москви
Обставини утворення Москви дуже докладно описуються в романі Еремина «Кремлівський пагорб» . Письменник описує події так.
Юрію давно сподобався пагорб у злиття Москви-Ріки й Неглинки. Він вирішив, що це прекрасне місце для нового міста як у військовому, так і в економічному плані: по Москві-Ріці купці возили зерно й інші товари. Але все ускладнювалося тим, що на місці майбутнього міста стояла садиба боярина Купки, що на речення Князя продати їх відповів категоричною відмовою. Юрій не став застосовувати ніяких заходів щодо відношення до боярина, а дав наказ на границі його маєтків починати заготівлю матеріалів і починати будівництво міста
И от на границі маєтку Купки зачув веселий стукіт сокир, став рости будівельне селище. Старий боярин прекрасно розумів, що нове місто незабаром розростеться й вплив князя в цьому районі буде більше чим його, боярина, навіть якщо він і не продасть князеві своїх земель
Іншими ворогами князя на московській території були язичники. Незважаючи на те, що Русь офіційно прийняла християнство, владу волхвів була ще дуже сильна, особливо вглуши.
Ватажки волхвів Клич і Гніт беззаперечно підкорялися бояринові Купці, тому що Купка всіляко підтримував їхній вплив на простий народ. Тепер цей вплив придався бояринові для його лиховісного плану
И от по наущению Купки Клич і Гніт повели свою оголодавшую «паству» грабувати новопобудоване селище, а боярин преспокійно відправилося Всуздаль.
Юрба голодних увірвалася в селище, стала вбивати всіх його жителів, не жалуючи нікого, підпалювати будинку, разграблять запаси. Але не встигли вони закінчити свою чорну справу, як з’явилася дружина Юрія з ним самим на чолі. Князь їхав довідатися, як іде будівництво. Половина мародерів розбіглася, а ватажків князь власноручно розрубив мечем на очах в іншої половини. Один з ватажків перед смертю назвав ім’я Купки як організатора погрому. Князь у гніві послав свого сина Андрія привести боярина на князівську розправу…
4. Висновок
Пам’ятник Юрій Довгорукому коштує в самому центрі Москви. Гордо дивиться князь зі свого бронзового коня на результати праць своїх. Великий вплив Москви не тільки в Росії, але й в усьому світі. За свої 850 років багато бачила вона й трудових, і ратних подвигів. Ні монгольські, ні наполеонівські, ні гітлерівські війська не змогли скорити її. Не кращі часи переживає сьогодні Москва, як і вся Росія, але саме з її почалося відродження країни: відновлюються храми, будуються нові житлові квартали, торгові центри. Бути москвичем сьогодні не тільки почесно, звання москвича зобов’язує брати активну участь у відродженні Росії
5. Використовувана література
1. П. Загребельний «Смерть у Києві» ;
2. Д. Еремин «Кремлівський пагорб» ;
3. Н. М. Карамзин «Історія держави російського» ;
4. «Москва. Ілюстрована історія» під ред. Пашуто В. Т. ;
5. А. О. Ишимова «Історія Росії в оповіданнях для дітей» .
Екранована кручена пари 1.