Заломкина Г. В. Поетика простору й часу в готичному сюжеті На правах рукописуЗАЛОМКИНА Галина Вениаминовна
ПОЕТИКА ПРОСТОРУ Й ЧАСУ
У ГОТИЧНОМУ СЮЖЕТІ
10.01.08 обуславливающих своєрідність її поетики.) це стосується проблем поетики сюжету, тим більше перспективною основою для узагальнюючого аналізу різноголосих і разновеликих добутків, традиційно обумовлених як готичні, для виявлення типологічних рис їхньої поетики.) багато в чому компоненти, що спричиняються інші, сюжетної структури, зокрема, оповідальний, мовні-мовну-мовне-мовна-словесно^-мовний план сюжетного розгортання, що володіє специфічною художньою змістовністю. У силу цього для визначення специфіки готичного сюжету шляхом дослідження принципів і результатів розгортання авторської концепції певного типу представляється необхідним вивчити насамперед просторові й тимчасові компоненти, у всьому різноманітті їх формальних і змістовних проявів
Актуальність дисертаційного дослідження Джерело: Література Освіти )
Предметом вивчення Стали тимчасовий^-тимчасові-часові-просторово-тимчасові форми розгортання готичного сюжету
Цільаспектах, а також простежуючи реалізацію цього типу сюжетної організації в літературі, безпосередньо не пов’язаної з готичною традицією. І в такий спосіб описати готичний сюжет як специфічний сюжетний тип
Досягнення поставленої мети здійснюється в результаті рішення наступних Завдань:
1. Виявити форми простору й часу, характерні й значимі для сюжету добутків готичної традиції
2. Досліджувати специфічні принципи сюжетного розгортання цих форм на структурному й змістовному рівнях
3. Уточнити способи часової-просторово-тимчасової розробки фантастичного елемента як родової ознаки готичної традиції
4. Простежити принципи функціонування елементів готичного сюжету в іншому поетичному середовищі «готичний канон» всіма дослідниками: «Замок Отранто» Г. Уолпола, «Удольфские таємниці», «Роман у лісі» і «Італієць» А. Радклиф, «Чернець» М. Г. Льюиса, «Ватек» У. Бекфорда, «Закоханий диявол» Ж. Казота, «Франкенштейн» М. Шеллі, «Мельмот Блукач» Ч. Р. Метьюрина. Був також досліджений роман е. Т. А. Гофмана «Еліксири сатани», у силу його очевидної приналежності традиції. З добутків «другої хвилі» були обрані як найбільш показове і яскраві: «Падіння будинку Ашеров» е. А. По, «Дивна історія доктора Джекила й містера Хайда» Р. Л. Стивенсона, «Дракула» Б. Стокера, і ряд новел французьких письменників, включених у збірник «I) архітектурного спорудження замкового типу параметри романного миру в цілому: ізольованість готичного топоса відокремлює його мир і змушує читача сприймати описувані події, як би незвичайні вони не були, відповідно до незвичайних законів цього «іншого» миру, що лежить за межами повсякденності, тобто створює ефект вірогідності
Параграф другий «Інтенсифікація сценічного простору в готичному сюжеті» характеризує основні особливості сюжетного розгортання «відчутної» форми готичного простору, втіленої в будовах замкового типу
Відправна крапка розгортання готичного топоса формує експозицію сюжету: герой наближається до самотньо вартого величного будинку . Готичний топос, ставши в рамках експозиційного «відкритого» пейзажу, диктує подальший розвиток сюжету. Наблизившись і ввійшовши в будинок, герой продовжує рух усередину, причому рух це визначається ускладненою внутрішньою архітектурою готичного простору
Художнє розгортання простору готичного топоса носить Інтенсивний характер. Обмежене в розмірах простір окремого будинку, за рахунок складної архітектурної структури, дозволяє авторові розвивати сюжетні ходи, які традиційно характерні для подорожі як типу оповідання: зустріч із незвідана, незбагненним, втрата шляху, занедбаність і т.д. Надприродні події (у тому числі й тільки передбачувані) виступають тут як атрибут сценічного простору, тобто фантастичний елемент як родовий для готичного сюжету зв’язаний, насамперед, з інтенсивністю простору.) його авантюрність героєві. Потрапляючи в замок, герой переходить границю між «розімкнутим» і «замкнутим» мирами
Основна мета просторового розгортання в готичному сюжеті далекістю й літературністю. Подібна виделенность змушує читача сприймати події оповідання відповідно до законів, установленими в цьому оповіданні, а не в реальному житті
Далі, знайдена рукопис стає посередником між миром описуваних у ній подій і миром її читача: відчутність рукопису певним чином матеріалізує неймовірні події. Відчутність готичному манускрипту надає імітація неповноти рукопису. Підтверджуваний частковою зруйнованістю «матеріальний вік» манускрипту стає свідченням його дійсності
Неповнота готичного манускрипту відбиває його фрагментарну сутність: він з’являється як «шматочок» якоїсь іншої дійсності, що несе в собі інформацію об неї цілісності
Фрагментарність готичного манускрипту проявляється в характері його сюжетно-композиційної ролі. Як і всякий фрагмент, готичний манускрипт Вторгається в оповідання, концентрує увага читача на фабульні події, що роз’ясняють, «ключах».
Фрагментарний манускрипт, що вторгається, стає моделлю, що породжує різноманітні модифікації «іншої» історії: система вставних оповідань у формі оповідань очевидців, листів, снів, пересказаних переказів, щоденникових записів, наукових звітів створює специфічне нарративное простір готичного сюжету
Суб’єктивність і неповна поінформованість «автора» вставної історії, подібно недомовкам частково зруйнованого манускрипту, створюють ситуацію невизначеності й сумніву читача в правильності свого сприйняття, що збільшується зі збільшенням кількості вставних історій і ускладнення їх структурної взаимоположенности.
Ускладнена нарративная структура вставних історій, що переплітаються, дезорієнтує читача подібно тому, як готичний топос заплутує бранця, що потрапив у нього. Архітектурні характеристики готичного топоса моделюють структурні характеристики нарративного простору
Ускладнене нарративное простір, в остаточному підсумку, відтворить труднопостижимую у своїй мозаїчності цілісність навколишнього світу, відкриває інші сторони звичної дійсності. Організація нарративного простору, як і в інтенсифікація простору сценічного, стають основними проявами авторської активності в готичному сюжеті
В Другому розділу «Форми часу й хронотопа в готичному сюжеті», на основі аналізу основних сюжетних характеристик готичного хронотопа, час розглядається у двох основних аспектах: як Послідовність подій матеріальності відчутних форм і метафізики переданої ними інформації
Руїни у готичному сюжеті обумовлено тісним зв’язком готики з усім фольклорно-міфологічним шаром художнього мислення, причому готичний сюжет з’єднує елементи міфу, епосу, казки й середньовічного роману.) питання про історизм готичного сюжету
Готичний роман з’явився одним з перших у художній літературі досвідів звертання до минулого як жанрообразующего аспекту й заклав основи історичного роману. Однак сам готичний сюжет неісторичний. Готичне нелінійне сполучення минулого, сьогодення й майбутнього й постійне перетворення часу у вічність спричиняється розмитість історичного тла, додання одному історичному періоду чорт іншого
Сполучення пильної уваги до владного минулого й інтенсивна неісторичність «зупиняють» час, спричиняються Аисторизмграє з історією й згодом взагалі.
У готичному сюжеті Час як середовище розгортається в систему фабульних подій, формуючи елементи сюжету, що, у свою чергу, розгортається У часі як послідовності фабульних подій, так чи інакше хронологічно й ритмічно організованих. Час як середовище, що специфічно сполучає минуле, сьогодення й майбутнє, визначає специфіку сюжетного розгортання часу як послідовності подій, т. е. хронології оповідання, що стає предметом розгляду в Параграфі третьому «Інтенсивний час готичного сюжету».
Типово готичне співіснування минулого й сьогодення забезпечується, у тому числі, і специфічної нарративной структурою готичного сюжету, що включає як неодмінний елемент систему вставних оповідань: ситуація розповідання або читання, що виступає як Сьогодення, сполучається, з подіями минулого із вставних історій. У готичному сюжеті хронологія подій розвертається ретроспективно.)»шарів» оповідання, у просторовому відношенні виступаючим аналогом руху героя в архітектурні глибини готичного топоса, у временнoacute;м аспекті стає аналогом розглянутого вище занурення героя в минуле в координатах готичного хронотопа.
Специфічною рисою сполучення сьогодення й минулого в нарративной структурі готичного сюжету стає Інтенсифікація часуДжерело: Література Освіти )»рамковий» строк, у який розповідається або читається вставна історія, розвертаються досить протяжні в часі й(або) авантюрно насичені події цієї історії.)»волі» автора, у цьому випадку безпосередньо пов’язаної з активною авторською організацією речеведения в готичному сюжеті
Інтенсивність , що добровільно прирікає себе на висновок у незбагненному й непереборному світі Села
Простір у романі Кафки існує у двох «готично» взаємозалежних формах і нарративной, причому їхній взаємозв’язок носить ієрархічний характер, як і зв’язок сценічного простору згодом. Сценічний простір бере гору над часом у силу своєї типово готичної заплутаності й удаваності
Село, де змушене блукати К., з її загадковими просторовими характеристиками, з’являється як невід’ємна частина Замка, що виявляється «вивернутим навиворіт» готичним топосом: не пускаючи К. усередину, він проте, тримає його, підкоряє своїй волі, одночасно виступаючи як шуканий «вихід» вготике.
Заплутаний фізичний простір Села, що зливається із Замком, що знищує час, саме, у свою чергу, виявляється підпорядкованим чільній формі простору в романі як герой готичного роману, що блукає в розгалужених коридорах середньовічної будови, пан К. губиться в міркуваннях жителів села, що пояснюють йому суть заплутаних канцелярських процедур. Канцелярська система, який намагається опанувати К., готично фрагментарна, документи, що попадають йому в руки, розрізнені, незакінчені, малозрозумілі. Для готичного героя звільнення, подолання полону неможливо без знання пристрою архітектурної пастки, для К. досягнення Замка неможливо без розуміння логіки співрозмовників і чиновницьких тонкостей
Важливою особливістю умоглядного простору тексту стає в Кафки, крім заплутаності, ще одна, властива формам простору готичного «негарної квартири», що займає центральне місце в аналізі вдач авторитарного миру, інтенсивне простір перебуває в нерозривному зв’язку з інтенсивним хронологічним часом. Час як послідовність подій у квартирі № 50 перестає підкорятися фізичним законам матеріального світу й стає готично Розтяжним, здатним умістити в короткі хронологічні рамки різноманітні події
Типова готична розмитість історичних контурів визначає характеристики Часу як середовища у московських сценах роману. Цілком відповідно до готичної традиції Булгаков іноді користується точними датуваннями й вказівками на історичні реалії, лукаво їх перемішуючи
Булгакова цікавить епоха радянського авторитаризму як така в її діалозі із двома іншими історичними періодами, відзначеними розростанням авторитарної влади: євангельським і середньовічним. Три епохи поєднує гнітюча атмосфера зрадництва й виказування, доведеного до крайності страху арешту й смерті, а також те або інше ототожнення влади божественної й влади світської. Результатом недотримання євангельського принципу «кесареві розгортання готичного типу розробляє проблему подолання поставлених людині меж через розгортання трьох типів простору: сценічного, психічного й нарративного. Готичний замковий хронотоп як «капсула часу» і його інваріанти визначають дві основні форми часу в готичному сюжеті // Утворення, мова, культура на рубежі XX — XXI століть: Матеріали Міжнародної наукової конференції. . .