Заради чого варто жити

Заради чого варто жити

Раніше або пізніше перед людиною встає питання: навіщо, для чого жити? І кожний вирішує його по-своєму. Всі люди різні. Тому одні відкидають подібне питання ладь, поринаючи в суєту й пошук матеріальних благ, інші мучаються. Лев Толстої визнавався, що дуже довго не міг знайти відповіді на це прокляте питання. Так, хоча вже тисячі років б'ються над рішенням цієї проблеми, готової відповіді немає. Тому-Те мені здаються наївними люди, які сліпо вірять книжковим ідеалам. Навіть самим розумним і чесним мислителям я не можу у всім довіряти: адже між ними й мною немає знака рівності. Але, зрозуміло, у них я вчу многому. До числа таких учителів я завжди зараховую Г. Горького. У цьому Твір я зупинюся на його ранніх, але дуже відомих добутках

У чому ж сенс життя по Горькому? Він максималіст. Цей гарячий революціонер-романтик уважає, що людина повинен стати смолоскипом, що освітить людям шлях до кращого життя. "Про сміливий Сокіл!.. Пускай ти вмер!.. Але в пісні сміливих і сильних духом завжди ти будеш бути живим прикладом, закликом гордим до волі, до світла!" Всі інші люди, які не приймають цю мораль, - гагари, чайки, які стогнуть перед бурою, уже, яким небо не потрібно, їм "тут прекрасно... тепло й сиро". Ті, хто живе не для людей, хто ставить себе Еише всіх інших, - це лише тінь людини. Такий Ларра. Але ідеал письменника (і мій) - мужній, безкорисливий Данко. Те, що зробив цей юнак, - прекраснейший, благороднейший подвиг. Він допоміг родичам, повів їх від ворогів, які загрожували винищуванням плем'я. Повів через страшний, нескінченно довгої, повний небезпеки лисиць. Коли людям стало страшно, вони, щоб сховати це, почали загрожувати Данко. "Ви сказали: "Веди!" - і я повів!" - заперечував їм сміливий юнак, але ті ревіли: "Ти вмреш!" І тоді в пориві великої шляхетності Данко розірвали свої груди й своє серце освітили ліс. Люди вийшли, але він умер. Мені боляче, коли я читаю це місце. Я бачу людей, їхню грубу натуру, не здатну зрозуміти искреннее шляхетність, що підкоряється диким, тваринами інстинктам. От вони танцюють у багаття, радуючись, що небезпека минула, а труднощі за. Але всі забули, кому зобов'язані. А той лежить бездиханний, і на його шляхетне серце наступають брудною ногою. Хіба вам не боляче? Заради кого пожертвував життям чудесний юнак? Заради цих людей? Н однаково. Але мені життя Данко дорожче всіх їхніх життів, разом узятих. Чому Данко повинен умерти, а той "обережна людина" залишитися? Хіба життя так мало коштує, що її можна віддати заради тих, хто наступить на твоє серце? Адже життя - усе, що в нас є! Я думаю, можна вмерти, пожертвувати собою лише для тих людей, які самі здатні на подвиг для теперішніх людей. Тут не жаль нічого!

Подвиг! А як несхожа часто життя на подання деяких про подвиг! Подвиг найчастіше непомітний. Іноді потрібно відмовитися від сотні важливих, необхідних справ, щоб закінчити одне - саме головне, котре можеш зробити тільки ти. Іноді - відмовити в допомозі, якщо потрібно зберегти здоров'я для завершення твоєї справи. Не завжди це розуміється. Прикладом тому може служити звертання до хворого вже Горькому, що був за кордоном, молодого поета:

Олексій Максимич,

Через ваші стекла видний

Вам ще ширяючий сокіл?

Або з Вами затоваришували

По саду повзучі вужі?

Говорили (объясненья бігкі!),

Нібито Ви не їдете через сухоту

Так життя складна, і зміст її знайти не просто. Але як все-таки ripe-червоно, що є такі символи, як Данко! про їх важко назвати людьми, це дикуни. Нехай їхня більшість,


Загрузка...