Твір по літературі: Жанрова природа й основний конфлікт драми А. Н. Островського «Гроза» А. Н. Островський увів у російську літературу новий жанр комедії — «нарисової» по композиції й «фізіологічної» по стилі. Основна увага драматурга протягом усього творчого шляху було зосереджено на розкритті побуту й вдач купецтва. При цьому вищим критерієм творчості він уважав реалізм і народності, а головною особливістю російської літератури — її викривальний характер Островський почав свій творчий шлях як сатирик. І в цій області зробив чимало великих відкриттів, створивши безсмертні комедії, такі як «Свої люди — сочтемся!», «Бідність не пороть», «Дохідне місце» і інші. Але самим значним добутком письменника, у якому з найбільшою силою знайшли відбиття його погляди, стала драма «Гроза».
У ній автор розкриває природу й джерела сімейно-побутового конфлікту в купецькому середовищі. Але драматичний плин конфлікту і його рішуча трагічна розв’язка виводять добуток за рамки комедійного жанру. Так, Н. А. Добролюбов писав, що в «Грозі» взаємні відносини самодурства й безгласності доведені до найтрагічніших наслідків, а про самий Островського говорив як про письменника з «глибоким розумінням російського життя й великим умінням зображувати різко і яскраво істотні її сторони». Автор «Грози» назвав свій добуток драмою. Однак по особливостях основного конфлікту воно є соціально-побутовою трагедією.
Як у типовій трагедії, головна героїня п’єси переживає нерозв’язне протиріччя між своїм дійсним положенням у суспільстві й своїх мріях, прагненнями, які знаходять вираження в неї життєвих ідеалах У своїй п’єсі Островський розкриває складні й суперечливі відносини, що панували в суспільстві того часу, показує жорстокі й трагічні наслідки цих відносин. Крім того, він виводить на перший план прогресивних молодих людей, що зароджуються в душах, прагнення до кращого, справедливого й вільного життя. Героїня добутку, вихована в патріархально-купецьких умовах, що закріплювали авторитет релігії й домостроївську мораль (у першу чергу — беззаперечну покірність і подружню вірність), насмілюється кинути виклик підвалинам суспільства. Вся справа в тому, що дитинство Катерини проходило в атмосфері любові й спокою, де вона «жила, ні про чому не тужила, точно пташка на волі». Це сприяло розвитку в її душі мрійності й романтичних прагнень. Однак, вийшовши заміж, вона попадає в зовсім чужі для неї умови: зла, деспотична свекруха, недалекий і нелюбимий чоловік, що гнітить атмосфера, де все робиться не від душі, а «з-під неволі». І вона порушує моральний закон заради почуття.
Жагуче закохавшись у Бориса — утвореного парубка із пристойними манерами, — вона вирішується бігти з будинку Островський яскраво розкриває трагічну боротьбу, що відбувається при цьому в душі дівчини. З одного боку, глибоке й искреннее почуття до Бориса, з іншого боку — таке ж искреннее свідомість свого боргу як замужньої жінки. Все-таки традиції й релігійно усвідомлюваний закон подружньої вірності беруть гору, і Катерина підкоряється ім. Але тут основний конфлікт здобуває ще більшу силу й драматичність. Катерина не може жити в «рабстві», не в силах терпіти гніт і приниження. Почуття людського достоїнства, що розвилося в неї на основі романтичних прагнень, виявляється сильніше рабської покірності, якої жадають від її патріархальні форми життя.
Вона прагне за всяку ціну вирватися з ненависної їй домостроївської в’язниці й знову переступає моральний закон. Але вже не для того, щоб з’єднатися з улюбленим, а для того, щоб знайти моральну волю. Однак ціна за цю волю виявляється занадто велике — це життя. Створивши соціально-побутову трагедію, Островський анітрошки не відступав від тих естетических норм, які знайшов ще в ранніх своїх комедіях.
Однак в «Грозі» він ще більше розробив і збагатив їх. Мальовничі російські пейзажі, народні пісні, характерні побутові подробиці народного життя підсилюють національну фарбу п’єси. А розвертаються у вузькому колі масові й побутові сцени надають конфлікту глибокий ідейний зміст. Крім того, прогресивне по своєму ідейному змісті добуток розкріпачує суспільна свідомість від застарілих норм і підвалин, освячених традицією й релігією, відкриває світлі обрії, вселяє прагнення до нових ідеалів Завдяки особливостям змісту й форми, «Гроза» стала зовсім новим, ще більш високим, чим всі попередні добутки письменника, досягненням; «самим рішучим добутком», заснованому на трагедійному конфлікті. У п’єсі найбільшою мірою розкрилася й сатирична міць автора, і його Вміння зображувати правду життя, втілену в художньо Доконаних образах, і прагнення до твердження виникаючих у житті прогресивних тенденцій.
Найвища реалістична майстерність письменника дивним образом сполучається тут із простотою й доступністю викладу, що й забезпечило добутку вічну, нестаріючу цінність і славу