Житіє матрени тимофіївни по поемі Н. А. Некрасова «Кому на русі жити добре»

Житіє матрени тимофіївни по поемі Н. А. Некрасова «Кому на русі жити добре»

Поема «Кому на Русі жити добре», почата в тисяча вісімсот шістдесят третього року, писалася в плині декількох років, аж до тисяча вісімсот сімдесят сьомого року, хоча вона так і залишилася незакінченої

Щоб написати такий добуток, Некрасов почав вивчати російська народна творчість, селянське життя. У такий спосіб автор готувався до великого літературного подвигу - до створення монументальної поеми, що прославляє російський народ. На мою думку, читач повинен ставитися до цього Твір як до літопису, документу, написаному на основі реальних фактів. До того ж поема сприймається і як народне оповідання, тому що вирішуються питання, актуальні для народу, віковічні для свідомості людей: про правду й несправедливість, про гору й щастя. Поема здобуває значення народної енциклопедії

Для Некрасова російський народ - «герой у свій час», духовна сила країни. В образі одного героя автор персоніфікує весь людський рід. Люди перестають бути юрбою, стають суспільством, у якому особливу роль грають жінки. Російська жінка завжди була для поета носителькою життя, символом національного існування. Тому одну із частин поеми «Селянка» можна сміло перейменувати й назвати «Житієм Матрени Тимофіївни».

Знайшовши в словнику визначення терміна «житіє», довідаємося, що це - опис життя духовних і світських осіб, канонізованих християнською церквою, їхня біографія

Дійсно, вся частина побудована на тім, щоб якнайбільше розповісти об буття Матрени Тимофіївни, ближче познайомити читача з героїнею. Некрасов пише цю частину, єдину в поемі, від першої особи, наближаючи нас до духовного внутрішнього миру людини

Перша зустріч із героїнею відбувається в той момент, коли вона вертається з поля в юрбі «женців і жниць». Перед читачем з'являється образ російської селянки, що здатна виконати важку й фізично важку роботу. Вона не намагалася піти від роботи. Тепер пора робоча, або дозвілля тлумачити?.

У будь-який час героїня здатна пожертвувати собою й самотужки заради загального добра. Людське щастя й борг для неї - головний напрямок діяльності. Вона готова принести себе вжертву.

Судячи з першої зустрічі читача з героїнею, можна цілком виразно сказати, що Матрена Тимофіївна - жінка розумна, стругаючи, працьовита й, крім того, дуже турботлива мати. На частку їй випало багато випробувань, незважаючи на те, що в дитинстві вона жила, як «у Христа за пазухою». Будучи дівчинкою, героїня навчилася многому: працювала в поле, носила сніданок батькові - пастуху, пряла - загалом, займалася побутовими справами. Але «вишукався наречений». Видалили Матрену Тимофіївну заміж, вона потрапила «з дівочої холи в пекло». Для нових родичів героїня стала, як «раба». Чоловік Пилип один раз побив її, але навіть цього факту недостатньо, щоб Матрена Тимофіївна мстила або зненавиділа його. Вона простила, продовжуючи звертатися з ним також ніжно й ласкаво: «Филиппушка» або «Филюшка». Навіть побоям вона не пручалася, «підставляючи іншу щоку». Це свідчить про наближеність її душі до Бог, глибокій вірі в нього, адже вона живе по біблійних заповідях. Потім вона народила сина Демушку. І знову героїня зіштовхується з новою проблемою, вирішити яку їй допомагає «батько свекра-панотця», єдина людина, що жалує її. Дідусь Савелій представлений у поемі, як «богатир Святорусский». Його також можна віднести до святого. У ньому персоніфікується образ святої, мужньої людини. Савелій втілює богатирство: розум, волю, спокій і розсудливість. Почуття його складаються у випробуваннях, як і в Матрени Тимофіївни. Він був єдиним, хто поважав і жалував героїню, беззахисну дівчину, що довелося так багато страждати. Навіть коли через Савелія загинула Демушка, Матрена Тимофіївна змогла його простити. А це дано не кожній жінці, адже в більшості випадків мало хто з матерів здатна простити «убивці» своєї дитини. Також не дивно, що першою реакцією матері було послання прокльону на бідний старого. Той же прекрасно усвідомлював свій гріх, тому на гнів і буйство жінки відповідав абсолютно спокійно, міркував, що тільки «Бог знає, що створює». Відчуваючи провину й намагаючись надолужити свій гріх, Савелій пішов у монастир, провівши там останні роки життя

Після смерті сина Матрени пройшло більше двадцяти років. У героїні народився Федотушка, з появою якого знову довелося страждати безневинній жінці за щастя дитини. За провину дурненького хлопчика мати прийняла на себе біль і жорстокість призначеного синові покарання. Навіть заради безжалісного чоловіка Матрена була готова на все. Вона не побоялася зустрітися з губернаторшею. У цей момент Матрена народила хлопчика. Довідавшись про нещастя жінки, губернаторша їй допомогла. «Филиппушку врятували».

Це останнє найтяжке випробування, про яке розповідає нам сама героїня, і воно дає зрозуміти читачеві про те, що жінка в поемі Некрасова - сильна особистість, що зуміла відстояти своє людське достоїнство в умовах виробництва й рабства. Своїм існуванням Матрена Тимофіївна пояснила, що незламна духовно-моральна сила схована в материнській душі. Тому не зрячи автор описує весь життєвий шлях героїні, показуючи, що вона - свята людина, готовий загинути не за себе, а за інші

Головна героїня персоніфікує весь народ у цілому. Свідомість цієї моральності, «сили народної», що передвіщала вірну перемогу народу в боротьбі за щасливе майбутнє, і було джерелом тої радісної бадьорості, що відчувається навіть у ритмах великої поеми Н. А. Некрасова «Кому на Русі жити добре».


Загрузка...