Життя й творчість Генріха Белля Генріх Белль народився в Кельні, виріс у будинку батьків — католиків-антифашистів. Батько його — скульптор. Белль працював столяром, потім служив у книгарні. З 1939 до 1945 р. був солдатом. Наприкінці 40-х рр. виступив як автор сатиричних і ліричних оповідань, головним чином антивоєнного характеру Перші добутки Белля — повести: «Поїзд прийде вчасно» (1949) і «Де ти був, Адам?» (1951), а також деякі новели в збірнику «Мандрівник, коли ти прийдеш у Спа…
» (1949) присвячені військовим подіям. Їхні герої — солдати, які марне намагаються врятуватися від кошмару війни, пасивно пручаються й гинуть. У складному переплетенні сюжету Белль дає естетическую оцінку гуманізму й варварству, катам і жертвам. Війна представляється у всій її безглуздості, велич людини може затвердитися тільки в протидії їй Після 1950 року Белль звернувся до соціальної дійсності ФРН. Роман «И не сказав ні єдиного слова» (1953) був початком його спроб літературного відображення пануючих у ФРН сил Головний герой, службовець однієї церковної установи, залишає дружину й дітей, тому що не може більше винести злидарського життя в жалюгідної комнатке. Суперечки із самим собою приводять до того, що він не пориває зв’язків із сім’єю, тому що ці зв’язки — єдина надія у світі, що прагне до наживи.
Белль критикує аморальну практику панівного класу й продажне християнство У романі «Будинок без хазяїна» (1954) паралельно показані долі двох жінок: дружини буржуа й дружини робітника. Обидві втратили своїх чоловіків на війні. хазяїна, Що Втратився, будинок символізує в поданні Белля розпад форм життя й політико-моральної субстанції буржуазного класу. Важлива якість головних героїв — здатність «пам’ятати» — є для Белля художнім засобом показу тенденцій до реставрації. Мрії синів цих жінок про майбутнє частково збуваються естетические й етичні точки зору, які Белль розкриває в 50-е роки, досягають кульмінації в романі, що з’явився в 1959 році, «Більярд о пів на десяту».
Оповідання про сімейне життя одного архітектора розкриває історичний розвиток з його руйнівними силами. Белль ставить перед сучасниками питання про етичне й політичне подолання історичної неспроможності буржуазії Дія роману охоплює всього лише один день — день народження глави сім’ї Фемелей. За цей короткий проміжок часу завдяки ретроспекції й мінливій перспективі в зображенні героїв підводить підсумок минулих п’ятдесятьох років історичного розвитку й життя окремих особистостей. У розгалуженні сюжетних ліній, у символі буйвола автор розкриває образи руйнівників і їхніх жертв. Наприкінці — акт розпачу старої жінки, що під час параду непоправних стріляє в міністра.
Цей учинок символічно ламає фатальний хід історії, асоціюється з можливістю активних дій Цим романом Белль досяг вершини критичного реалізму в прозі 50-х років. На початку 60-х років у художника виникла непевність, з’явилися тенденції розчарування. Підсумок, що Белль підводив соціальному розвитку у ФРН, виявився негативним. Письменник ще раз намагався испробовать перетворюючу й оновлюючу силу християнської гуманної думки (заснував журнал «Лабіринт»), але незабаром зрозумів всю даремність своїх зусиль, пізніше він назвав це «входженням у лабіринт». Ці шукання знайшли відбиття в романі «Очами клоуна» (1963). Дія його теж обмежується одним удень, але вже не містить етично розгорнутої картини, як «Більярд о пів на десяту «. Риси розчарування характерні й для оповідання «Самовільна отлучка» (1964).
Тільки з повістю «Чим скінчилося одне відрядження» (1966) Белль зробив крок уперед, він порушує питання про можливість для простих людей зберегти свою життєву сферу, а якщо буде потреба й захистити неї. Важливі идейно-естетические умови для того минулого названі в «Франкфуртских читаннях» (1964). У них Белль виходить із нерозривного зв’язку естетики й моралі, виступає проти будь-якої гри в автономність мистецтва: письменник шукає джерела свого гуманістичного мистецтва в повсякденному житті, у життєдіяльності простих людей. «Провінція» і «Центр» виступають як символи моральних і соціальних протиріч.
«Провінція» означає для Белля той повсякденний, людський початок, до торое знаходить своє живильне в з роботі, у допомозі сусідів.