Твір по літературі: Життя й творчість письменника Життя — це море! Плисти бажаєш? Побудуй корабель із добрих справ… Рудаки Чингиз Торекулович Айтматов — чудовий сучасний письменник. Працюючи в літературі більше сорока років, він зумів яскраво й правдиво відбити складні й героїчні моменти нашої історії. Письменник і зараз повний творчих планів, працює над черговим романом Народився Айтматов в 1928 році в далекому кишлаку Шекер у Киргизії. В 1937 році його батько, великий партійний працівник, був незаконно репресований.
Саме тоді Айтматов одержав урок честі: «На питання „чей ти син?» треба, не опускаючи голови, прямо дивлячись в очі людям, називати ім’я батька свого. Такий був наказ бабусі, матері батька». Давній урок честі став принципом життя й пізніше — творчості Після закінчення шести класів Айтматов був секретарем сільради, податковим агентом, обліковцем, виконував і інші роботи вколхозе.
Після закінчення Джамбульского зоотехникума надійшов у Киргизький сельхозинститут. Саме в цей час у республіканській пресі починають з’являтися короткі замітки, нариси, кореспонденції, написані майбутнім письменником. Веде Айтматов у студентські роки й філологічні вишукування, про що свідчать статті «Переклади, далекі від оригіналу», «Про термінологію киргизької мови». У цій роботі йому допомагає однаково вільне володіння як рідним, так і російським мовою. Відробивши три роки за фахом у досвідченому тваринницькому господарстві, Айтматов надходить на дворічні вищі літературні курси в Москві.
Перші кроки на письменницькому поприщі Айтматов робить у п’ятидесяті роки. В 1958 році вийшла російською мовою його перша книга «Віч-на-віч». Переклад з киргизького здійснював А. Дроздів.
Ця невелика по обсязі, але яскрава по змісту повість розповідає про драматичний період нашої історії — Великій Вітчизняній війні. Вона докотилася слізьми болю й втрат до далекого киргизького аила. Обпалила Сеиде, головну героїню повести, страшним і ганебним словом: «дезертир». Всесоюзну, а слідом за тим і європейською популярністю принесла Айтматову повість «Джамиля», опублікована в журналі «Новий мир» в 1958 році й названа Луи Арагоном самою зворушливою сучасною повістю олюбви. Після навчання в Москві Айтматов працює в республіканській пресі, а потім — протягом п’яти років — власним кореспондентом газети «Правда» Вкиргизии. В 60-е роки письменником написані повести «Верблюже око», «Перший учитель», «Топольок у червоній косинці», «Материнське поле». Вони розповідають про важке становлення Киргизії, про подолання відсталості й забобонів, про перемогу людського духу В 70-е роки Айтматов продовжує працювати в жанрі повести. З’являються «Ранні журавлі», що розповідають про важкий воєнний час, коли підлітки, минаючи юність, ступнули відразу в доросле життя.
Це багато в чому автобіографічна повість. Айтматов теж із цього покоління. «Білий пароплав» — трагічна повість про дитинство, зруйнованому жорстокістю дорослих. Це одна із кращих повістей автора, написана в 1970 році Філософська повість «Пегий пес, що біжить краєм моря» торкнула самих актуальних питань сучасності. В 80-е роки Айтматов переходить до жанру роману. Їм написані «И довше століття триває день» і «Плаха» — добутку, що застерігають людей від самознищення. У них яскраво й безкомпромісно поставлені самі «важкі» питання сучасності: про наркоманію, бездуховність, екологію душі В 90-е роки письменником опубліковані: повість «Біла хмара Чингисхана» до роману «Буранний полустанок», романи «Богородиця в снігах» і «Тавро Кассандри». «Одна, але маленька пристрасть» одухотворяє всі, написане Ч.
Айтматовим,- любов. У любові для його героїв — усе: і життя, і доля, і надії на щастя. А значить — і поле, і космос, і бура, і синя ніч, і угамування спраги пригод, і зустріч-спілкування із другом мовою мрії й волі. Саме такі моральні уроки дає Ч. Айтматов. Який же необхідний урок?
Полюби — і станеш більше людиною. Але не запитуй: а як полюбити? Слухай своє серце. Воно, оновлене почуттям замилування, жалю й вірою в щастя,- а це багато в чому дається завдяки впливу прекрасних книг,- дасть найкраща відповідь Чингиз Торекулович Айтматов не тільки професійний письменник, але й суспільний діяч. Він веде величезну роботу зі збереження унікального озера Іссик-Куль і його інфраструктури, а в останні роки є повноважним рослому Киргизії Вбельгии. Він повний творчих планів, закінчує роботу над черговим романом, і якщо перші добутки були написані киргизькою мовою й переведені на росіянин Дроздовим, те, починаючи з повісті «Після казки», Айтматов пише по-російському, потім перекладає на киргизьку мову Абсолютне володіння російською мовою принесло Ч. Айтматову не тільки широку читацьку аудиторію й заслужену любов мільйонів людей, вона поставило його в ряд російських класиків, дозволило зайняти гідне місце в ряді сучасних письменників