Мета: розкрити учням традиції, які успадкував український професійний театр у XX ст. від класичного, роль Леся Курбаса в його створенні, ознайомити з творчою біографією Миколи Куліша; розвивати уміння сприймати на слух нову інформацію, виділяти головне, вести конспект; виховувати в учнів любов і повагу до українських митців. Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Обладнання: портрети Леся Курбаса, Миколи Куліша, таблиця «Тематика творів М. Куліша». Перебіг Уроку І. МотиваціяНавчальноїДіяльності. ОголошенняТемиЙМетиУроку Іі. СприйняттяТаЗасвоєнняУчнями навчальногоМатеріалу 1. Вступне слово вчителя Театр у всі часи був для культурних народів великою цінністю, яка мала незвичайне моральне, культурне й громадське значення як школа, що безпосередньо давала масам усе те, що придбали життя, наука й знання.
Чим світліші часи, чим буйніший розгін і розквіт національного життя, тим більше з’являється матеріалу для драматичної творчості, яка стає найвірнішим дзеркалом почувань, ідей та змагань, якими громадянство в певний час жило. Нам, глядачам початку XXI століття, навіть і на думку не спадає задуматися над тим, який важкий, нерідко тернистий шлях пройшов український професійний театр. На початку 20-х рр.
ХХ ст. діяло 74 професійні театри, численні самодіяльні театри на периферії та пересувні робітничо-селянські театри, що спеціалізувалися на агітках, прославляючи месіанізм пролетаріату. У Києві 1918 р. функціонували Державний драматичний театр, очолюваний Олександром Загаровим, Державний народний театр під керівництвом Панаса Саксаганського і «Молодий театр» Леся Курбаса. У 1919–1920 рр.
у Галичині й на Буковині діяли «Новий Львівський театр», Чернівецький театр і Державний театр ЗУНР. У 1919 р. організувався Державний театр імені Т. шевченка в Катеринославі, у 1920 р. — у Вінниці імені І.
Франка (керівник Гнат Юра). 1922 р. керований Лесем Курбасом Київський драматичний театр перейменовано на «Березіль», 1926 р. його перевели до Харкова, тодішньої столиці України. Народившись і розквітнувши на хвилі національного відродження, театр узяв собі назву «Березіль» — тобто березень, перший місяць весни, ставши «за справжню весну українського театру». «Березіль» власне був і театром, і мистецькою лабораторією, закладом, що проводив значну культурно-громадську роботу, організувавши творчі майстерні на периферії (Бориспіль, Біла церква) та в Києві, де проводилася підготовка режисерів, акторів, драматургів, критиків, працівників театру. 2. Робота в зошитах Скласти короткий конспект за виступами учнів. Учень 1. Лесь Курбас — непересічна особистість Народився 25 лютого 1887 р. в місті Самбір (тепер Львівської області) у родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбасів (за сценою Яновичі).
Батько його, хоча й був мандрівним українським актором, проте й в бідності своїй прагнув дати Олександрові гарну освіту. Навчався в Тернопільській гімназії, у Віденському та Львівському університетах. Тому цілком природно, що Лесь увібрав у себе все те, що могла дати йому європейська культура. Уже тоді Курбас мріяв працювати на Надніпрянській Україні, де існував сильний демократичний театр Садовського (Київ) і де поруч була висока театральна культура. 1916 р. його мрія здійснилася, він вступає до цього театру. Акторська творчість Курбаса в театрі Миколи Садовського обіцяла розвинутися, але сталося так, що він приніс свій акторський талант у жертву режисерському. Головна увага й енергія молодого митця були скеровані на організацію студії молодих акторів, з якої виріс згодом Молодий театр. Назва «Молодий театр» з’явилася вже влітку 1917 р. Молодий театр — це театр пошуків нових форм утілення сучасної та класичної драматургії. З цього театру взяли початок кілька українських театрів. Улітку 1920 р. Лесь Курбас зібрав своїх кращих акторів, хто добровільно приєднався з Київського театру ім. Т. шевченка, і під назвою «Кийдрамте» (Київський драматичний театр) трупа почала своє турне містами Київщини. Спочатку осіли в Білій церкві, потім в Умані. Учень 2. Лесь Курбас і «березільці» Лесь Курбас був засновником спочатку політичного (1922– 1926), а потім і філософського (1926–1933) театру в Україні. У виставах свого філософського театру «Березіль» (Харків) Л.
Кур-бас малює всесвіт, де головним стає особлива довіра до життя людини у всіх його суперечностях. Завдяки генію Лесю Курбасу, який поєднав у собі таланти режисера, актора, драматурга й перекладача світової літератури, були по-новому осмислені на українській сцені твори Вільяма шекспіра, Генріха Ібсена, Герхарта Гауптмана, Фрідріха шіллера й Мольєра, здійснені постановки невідомих до цього українському глядачеві п’єс європейських драматургів.
Лесь Курбас і «березільці» знайшли свого драматурга, п’єси якого були співзвучні їхнім естетичним засадам. Таким драматургом став Микола Куліш. Першою його п’єсою, що побачила світло рампи на сцені театру «Березіль», стала «Комуна у степах» (Київ). Творча співпраця тривала і в Харкові.
Кульмінація здобутків Курбаса пов’язана з драматургом Миколою Кулішем (1892–1937) і художником Вадимом Меллером (1884–1962). У Києві «Березіль» мав під своїм крилом майстерні, плинні півавтономні одиниці. У Харкові все було під одним дахом і під одним проводом — Курбасовим. У театрі діяв мюзик-хол (спектаклі «шпана», «Алло на хвилі», «Чотири Чемберлени»), агітпроп. Було підготовлено серію «Костюмовані історії» (спектаклі «Жаке-рія», «Сава Чалий», «Король бавиться», «Змова Фієско»). П’єса М.
Куліша «Народний Малахій», «Мина Мазайло», на жаль, не знайшла розуміння в критики. Проти Леся Курбаса були висунуті звинувачення в «похмурості», викривленні оптимістичної радянської дійсності. Багато чого з творчих пошуків Курбаса не розумілося широкими масами глядачів. це стосується і його вистави «Маклена Граса», яка досягає справжньої філософської глибини. Але незважаючи на несприятливу для Творчості атмосферу нерозуміння, недоброзичливості, Лесь Кур-бас не занепадав духом, він до останньої можливості вів боротьбу з поширеними в той час тенденціями спрощенства, вульгаризації мистецтва. Опоненти ж щонайменшу невдачу Л. Курбаса завжди розцінювали як цілковитий провал театру.
Учень 3. Лесь Курбас — «провідник» українського націоналізму Можливо, саме тому, що режисер не відступив, не поступився своїми переконаннями, його було наклепницьки обмовлено, звільнено з посади керівника «Березолю» й заарештовано в Москві, де він кілька місяців працював у Соломона Михайловича Михоелса в Московському державному єврейському театрі на Малій Брон-ній. Його було вислано на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу на Медвежу Гору, потім відправили на Соловки. 1937 р.
після повторного суду його було розстріляно в урочищі Сандор-мох, а 1957 р. посмертно реабілітовано. 21 грудня 1991 р. Кабінет Міністрів України постановою № 367 скасував постанову Ради Народних Комісарів УСРР від 17 грудня 1933 р. «Про позбавлення Л. Курбаса звання народного артиста УРСР». 3. Коментар учителя Людину стратили в системі ГУЛАГу за сфальсифікованою з початку й до кінця справою.
Сьогодні Україні повертається чесне ім’я талановитого режисера, фундатора українського професіонального театру Леся Курбаса. Нинішні колеги, громадськість України сприяє цьому. 1989 р. на фасаді Харківського державного академічного українського драматичного театру імені Т.
Г. шевченка було встановлено меморіальну дошку в пам’ять про Леся Курбаса, а «Мала сцена» театру знову отримала назву «Березіль».
У лютому 1994 р. на Харківщині відбулося театральне свято-фестиваль «Інтер-березіль», на якому були присутні представники Німеччини, Іспанії, Угорщини, Австрії, Франції, країн Прибалтики, Росії, Польщі, Ізраїлю. З творчого об’єднання «Березіль» бере початок театральна бібліотека, театральний музей і перший театральний журнал. До експериментальних пошуків Леся Кур-баса, якого було репресовано за часів сталінізму, і досі звертаються сучасні митці. У наш час у Києві проходить міжнародний театральний фестиваль «Мистецьке Березілля», присвячений пам’яті Леся Курбаса. Справою всього свого життя вважав Лесь Курбас театр. Наші сучасні театри, які увінчали себе світовою славою, — це Київські Театри імені Івана Франка та Лесі Українки, Львівський театр імені Марії Заньковецької, Закарпатський обласний музично-драматичний театр та низка інших театрів країни з гідністю продовжують справу, розпочату Лесем Курбасом на зорі ХХ ст.
4. Вступне слово вчителя про м. Куліша — драматурга зі світовою славою Для українського театру Микола Куліш створив цілісну трагедійну форму, увів новітні жанри гумору та сатири, збагатив арсенал зображально-виражальних засобів п’єс. У його творах — увесь спектр людських взаємин, позначений гуманістичним пафосом, намаганням говорити про питання одвічні, загальнолюдські. Наскрізний конфлікт драматургії М. Куліша — людина й час, складні колізії епохи. Увага драматурга зосереджена на трагічності чи трагікомічності існування штучно створеної радянської людини. 5. Опрацювання біографії м. Куліша за підручником. складання хронологічної таблиці 18 грудня 1892 р. в с.
Чаплинці на Херсонщині в бідній селянській родині народився Микола Куліш. 1914 р. — вступив до Одеського університету на історико-філологічний факультет. 1914–1917 рр. — мобілізація, фронт. З 1918 р.
— голова міськвиконкому Олешок, голова місцевої ради, організатор «Першого Українського Дніпровського полку» в Херсоні. 1922–1925 рр. — інспектор Наросвіти (організовував українські школи, забезпечував їх кадрами, склав український буквар «Первинка»). 1924 р. — перша п’єса «97». 1925 р. — переведений до Харкова як шкільний інспектор НаркомосвітиУРСР.
20 листопада 1925 р. було створене літературне угруповання ВАПЛІТЕ, восени 1926 р. його президентом став Микола Куліш.
1928 р. — унаслідок партійної критики відбулася «самоліквідація» ВАПЛІТЕ. Нищівна критика п’єси «Народний Малахій», як наслідок — заборона. 1929 р. — комедію «Мина Мазайло» було знято з репертуару й невдовзі охрещено «фашистською». 1933 р. — тяжка утрата — смерть Миколи Хвильового. Переслідування, цькування, заборона п’єси «Маклена Граса». Створено Спілку радянських письменників України, Миколу Куліша не зараховано до складу її членів. 1934 р. — смерть Івана Дніпровського (близький друг). 7 грудня 1934 р. під час похорону друга М. Куліш був заарештований. 15 червня 1937 р. родина одержала останній лист від драматурга. Був розстріляний на Соловках. 6. Робота за таблицею «Тематика творів м. Куліша»
| Рік написання | Твір | Тематика |
| 1924 р. | П’єса «97» | Відображення трагічних подій голодомору в Україні |
| 1925 р. | П’єса «Комуна в степах» | Пошук селянською біднотою нових шляхів у житті |
| 1925 р. | Сатирична комедія «Отак загинув Гуска» | «Табір міщанський, трухлявий, огидний, ой як тебе ненавидю я!» (М. Куліш). Осуд міщанства, переродженців |
| 1926 р. | Комедія «Зона» | Осуд міщанства, переродженців |
| 1927 р. | Філософська драма «Народний Малахій» | Виступ проти сталінського тоталітаризму |
| 1929 р. | П’єса «Мина Мазайло» | «Вибравши для комедії «Мина Мазайло» тему — міщанство і українізація, я в першу чергу звернув свою увагу на криштально витриману ідеологічну установку п’єси…» (М. Куліш). |
| 1929 р. | Ліро-епічна драма «Патетична соната» | Своєрідна трилогія про життя українського села 20 — початку 30-х рр. XX ст. |
| 1930 р | П’єса «Прощай, село» | Показ українського села 1919–1930 рр. |
| 1933 р. | Соціальна драма «Маклена Граса» | Показ життя буржуазної Польщі, трагічної долі дівчини-підлітка, яку обставини зробили вбивцею |
7. Аналітичне завдання Прочитати й прокоментувати вислови.
М. Куліш в оцінці критиків • «Десять років всього письменницького стажу — десяток п’єс, що з них майже кожна була не тільки вдалим драматургічним матеріалом для блискучих, з видатним успіхом у глядача спектаклів, але й стала теж майже кожна — певним етапом у розвиткові мистецтва…» (Ю. Смолич, письменник). • «Час показав, що шедеврами світового значення є дві вершинні драми Куліша — «Народний Малахій» та «Патетична соната» (Л. Танюк, письменник). • «Художньо довершені, гостроконфліктні твори М. Куліша здобули визнання їх автору не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Вони перекладалися російською, англійською, німецькою мовами, йшли на сценах театрів багатьох міст Європи» (Т. Хом’як, літературознавець). III. УзагальненняЙСистематизаціяНабутихЗнань Виконання тестів закритої форми 1. М.
Куліш поставив 1931 р. в Камерному театрі в Москві драму (режисер О. Таїров) А«Маклена Граса» Б«Патетична соната» В«97» Г«Народний Малахій» 2. Найтісніше діяльність М. Куліша-драматурга пов’язана А З Харківським театром ім. І. Франка Б З театром «Березіль» В З Новим театром у Києві Г Не пов’язана з конкретним театром 3. Відомий актор і режисер Лесь Курбас почав свою діяльність із п’єси М. Куліша А «Патетична соната» Б «Прощай, село!
» В «Народний Малахій» Г «Хулій Хурина» 4. В українській драматургії М. Куліш працював А 8 років Б 10 років В 12 років Г 14 років 5. М. Куліш був репресований А У 1928 р. Б У 1930 р. В У 1932 р.
Г У 1934 р. 6. У 1930 р. було написано твір А «97» Б «Патетична соната» В «Прощай, село!» Г «Маклена Граса» 7. «Голод», «Мусій Копистка», «Незаможники», «Десь на селі», «Гибель одного комнезаму» — це попередні варіанти назви твору М.
Куліша А «Комуна в степах» Б «97» В «Зона» Г «Прощай, село! » 8. Міщанство й українізація — це, за визначенням М.
Куліша, тема твору А «Народний Малахій» Б «Маклена Граса» В «Хулій Хурина» Г «Мина Мазайло» 9. Комедія М. Куліша «Мина Мазайло» написана А У 1927 р. Б У 1929 р. В У 1931 р.
Г У 1933 р. 10. Перша п’єса М. Куліша А «Патетична соната» Б «97» В «Зона» Г «Прощай, село!
» 11. Відображення трагічних подій голодомору в Україні — тема твору А «Народний Малахій» Б «97» В «Хулій Хурина» Г «Мина Мазайло» 12. М. Куліш був розстріляний на Соловках А У 1942 р. Б У 1941 р. В У1945 р. Г У 1940 р. IV.ПідсумокУроку Розкрийте зміст поняття «митець і влада» на прикладі біографій Леся Курбаса й Миколи Куліша. V.ДомашнєЗавдання Повторити матеріал конспекту уроку, прочитати комедію «Мина Мазайло».