Твір по літературі: Зміст епіграфа роману майстер і маргарита Зло не можна перемогти, тому що боротьба зі злом і є саме життя Олександр Дюма Його мрії — наша реальність. Його слово — наш наказ. Його покарання — наша смерть. Його похвала — наше життя. Це його Мир. Все своє життя людин веде суперечки про те, що є добро й зло, намагається чітко розмежувати ці поняття, проводить товсту лінію між ними. Але час і реальність змивають ці границі, змішує чорне й біле на палітрі нашого життя У літературі, як і в житті, є образ, з яким ми завжди зв’язуємо поняття добра, милосердя й жалю, за спиною якого завжди світло й тепло — це образ Бога. А хто такий диявол? Тьма, страх, смерть — це всі він.
Булгаков у романі «Майстер і Маргарита» не заперечує всіх почуттів, що супроводжують появі диявола, однак, хоче зайвий раз довести читачеві, що обсалютних істин не існує, що в медалі завжди є зворотний бік. Автор показує Воланда людиною, із зовнішністю, здавалося б, звичайного громадянина, але жоден з жителів міста не побачив його внутрішньої сутності. У цьому була їхня помилка. Ми бачимо суспільство жадібних, дріб’язкових і жадібних людей, які вже почали втрачати людський вигляд. І саме вони ставали об’єктом уваги Воланда. Чиновники, непристосовані до життя, попадали в безглузді, часом трагичние ситуації. Дурні люди, вони були настільки налякані, що довгий час не могли зрозуміти, що ж відбувається. У їхніх головах не з’явилося й думки про те, що вони противні навіть сатані, у нього викликають відраза їхні жалюгідні спроби виправдати себе, скинути весь тягар відповідальності за вчинене й «утопити» своїх товаришів по службі й знайомих. Мигель Сервантес сказав: «Хто не вміє користуватися щастям, не повинен скаржитися, коли воно проходить».
І це дійсно так. Як це ні сумно звучить, але для цих людей гроші були щастям. Вони не змогли ними справедливо й правильно розпорядитися, і розплата не змусила себе чекати. Я думаю, кожної погодиться, що в цьому випадку диявол зробив цілком закономірний і добрий учинок, покаравши їх, тим самим полегшивши життя іншим людям. Він ясно дав зрозуміти, що ніщо не проходить безвісти й година розплати настане завжди. А що ж Майстер і Маргарита? Цим героям Воланд даровал щастя й вічну волю. Не можна заперечувати того, що вони дійсно продали свої душі дияволові, але в цьому випадку не може бути повної впевненості в тім, що надійшли вони неправильно. Вони все життя йшли до цього щастя й всією душею бажали його.
Своїм учинком вони нікому не заподіяли шкоди, цей «договір» з Воландом залишиться тільки в їхніх думках і серцях. Вони самі вибрали цей шлях, адже право вибору було, і жоден з нас не може дорікнути диявола в насильстві або примусі. Незважаючи ні на що Маргарита не втратила своєї доброти, жалю. При зустрічі з Воландом спочатку вона просила «звільнити» Фриду від тяжких оковів її власної совісті й кошмару, що переслідує її все життя. Понтій Пілат — людин, що присуджував людей до страти, по суті, розпоряджався людським життям, знайшов волю тільки завдяки Маргариті Коли тварина б’ють, ока його здобувають людське вираження.
Скільки ж повинен був вистраждати людина, перш ніж став людиною? Скільки ще він повинен боротися? Може бути не сатана є творцем зла, може ми самі його породжуємо? Задумайтеся хоч на мінуту, скільки негативних, злих думок і почуттів накопичується в нас хоча б за один прожитий день, і все це ми вихлюпуємо на наших рідні й близьких. Самі того не зауважуючи ми злимося й дратуємося по дрібницях. Але ж можна просто відігнати це все, посміхнутися собі, ворогові, усьому світу й згадати про те, що сонце світить завжди, потрібно лише побачити його за хмарами